Біблія

19. Аж так, що вівці Мої мусять споживати те, що потовчене ногами вашими, і пити те, що скаламучене ногами вашими?
20. А тому отак говорить їм Господь Бог: Ось, Я Сам буду судити поміж вівцею гладкою і вівцею худою.
21. Оскільки ви штовхаєте боком і плечем, і рогами своїми буцаєте усіх слабких, аж доки не виштовхаєте їх геть,
22. То Я врятую овець Моїх, і вони не будуть уже здобиччю, і вчиню розгляд справи між вівцею і вівцею.
23. І настановлю над ними одного пастиря, котрий буде пасти їх, служника Мого Давида; він буде пасти їх, і він буде в них за пастиря.
24. І Я, Господь, буду їхнім Богом, і служник Мій Давид – буде князем серед них; Я, Господь, сказав це.
25. І складу з ними заповіта миру, і приберу на землі лютих звірів, аж так, що будуть у безпеці жити в степах і спатимуть в лісах.
26. Учиню їм і околицям пагорбу Мого благословення, і дощ буду посилати свого часу; це будуть дощі благословення.
27. І польове дерево буде давати плід свій, і земля буде давати витвори свої, і будуть вони у безпеці на своїй землі, і спізнають, що Я – Господь, коли поламаю занози їхнього ярма і вивільню їх з руки гнобителів їхніх.
28. Відтак вони вже не будуть здобиччю для народів, і польові звірі не будуть пожирати їх і вони житимуть у безпеці, і ніхто не буде лякати [їх] .
29. І вирощу їм саджанця славного, і не будуть уже гинути від голоду на землі і зазнавати ганьби від народів.
30. І спізнають, що Я, Господь, Бог їхній – з ними, і вони, дім Ізраїлів – Мій народ, говорить Господь Бог.
31. І що ви – вівці Мої, вівці пастви Моєї; ви – люди, [а ] Я – Бог ваш, говорить Господь Бог.
Єзекія 35
1. І було до мене слово Господнє:
2. Сину людський! Оберни лице твоє до гори Сеїр і повідай на неї пророцтво.
3. І скажи їй: Так говорить Господь Бог: Ось, Я – на тебе, горо Сеїр! І простягну руку Мою і вчиню тебе безлюдною пусткою.
4. Міста твої перетворю на руїни, і ти сама спорожнієш, і спізнаєш, що Я – Господь.
5. Оскільки у тебе вічна ворожнеча і ти віддавала синів Ізраїлевих в руку мечеві в пору лихоліття їхнього, в годину достеменної загибелі, –
6. За це, живу Я! – говорить Господь Бог, учиню тебе кров'ю, і кров буде переслідувати тебе, бо ти не ненавиділа крови, то саме кров буде переслідувати тебе.
7. І вчиню гору Сеїр порожнім і безлюдним степом і винищу на ній того, що приходить і повертається.
8. І виповню підвищення її убитими її; на пагорбах твоїх і в долинах твоїх, і в усіх вибоїнах твоїх будуть падати забиті мечем.
9. Учиню тебе пустелею вічною, і в містах твоїх не будуть жити, і спізнаєте, що Я – Господь.
10. Оскільки ти говорила: Оці два народи і оці дві землі будуть моїми, і ми заволодіємо ними, хоч навіть Господь буде там, –
11. За те, живу Я! – говорить Господь Бог, вчиню з тобою за мірою ненависті твоєї і заздрости твоєї, котру ти виявила з ненависті твоєї до них, і явлю Себе їм, коли буду судити тебе.
12. І спізнаєш, що Я, Господь, чув усі поглуми твої, які ти виповідала на гори Ізраїлеві, кажучи: Спорожніли! Нам дали їх на пожирання!
13. Ви хизувалися переді Мною язиком вашим, і примножували баляси ваші супроти Мене, і Я чув це.
14. Так говорить Господь Бог: Коли вся земля буде втішатися, Я вчиню тебе пустелею.
15. Як ти раділа з того, що спадок дому Ізраїлевого спорожнів, так учиню я з тобою: спустошена будеш, горо Сеїр, і весь Едом разом, і спізнають, що Я – Господь.
Єзекія 36
1. І ти, сину людський, повідай пророцтво на гори Ізраїлеві, і скажи: Гори Ізраїлеві! Слухайте слово Господнє.
2. Так говорить Господь Бог: Оскільки ворог говорить про вас: Овва! Овва! І вічні пагорби дісталися нам у спадок,
3. То повідай пророцтво і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, якраз за те, що спустошують вас і поглинають вас зусібіч, щоб ви стали здобутками інших народів і зазнали обмови і лихослів'я людей, -
4. За це, гори Ізраїлеві, вислухайте слово Господа Бога: Так говорить Господь Бог горам, і пагорбам, видолинкам, і долинам, і спорожнілим руїнам, і покинутим містам, котрі стали здобиччю і посміховиськом іншим народам в околицях;
5. За це так говорить Господь Бог: У вогні ревности Моєї Я вирік слово про інші народи і на увесь Едом, котрі замірилися на землю Мою для володіння свого, і з сердечною радістю та з презирством у розумі зрокували її на здобич собі.
6. Тому повідай пророцтво про землю Ізраїлеву і скажи горам і пагорбам, річкам і долинам: Так говорить Господь Бог: Ось, Я вирік це у ревності Моїй і в люті Моїй, тому що ви несете на собі глум від народів.
7. Тому так говорить Господь Бог: Я підніс руку Мою з присягою, що народи, котрі довкола вас, самі понесуть свою ганьбу.
8. А ви, гори Ізраїлеві, розбрунькуйте гілля ваше і будете приносити плоди ваші народові Моєму, Ізраїлеві; бо вони невдовзі прийдуть.
9. Бо ось, Я до Вас навернуся, і ви будете оброблені та обсіяні.
10. І залюднить вас багато народу, увесь дім Ізраїля, увесь, і заселені будуть міста, і відбудовані руїни.
11. І примножу на вас людей і худобу, і вони будуть плодитися й розмножуватися, і заселю вас, як було у передніші часи ваші, і буду сприяти вам щедріше, аніж у передніші часи ваші, – і спізнаєте, що Я – Господь.
12. І приведу на вас людей, народ Мій, Ізраїля, і вони будуть володіти тобою, [земле]! І ти будеш спадком їхнім і не будеш уже більше позбавляти їх дітей.
13. Так говорить Господь Бог: За те, що говорять про вас: Ти – [земля] , котра пожирає людей і вчиняє народ твій бездітним, –
14. За те вже не будеш пожирати людей і народу твого не будеш надалі позбавляти дітей, говорить Господь Бог.
15. І не будеш уже чути глуму від народів, і наруги від племени не понесеш уже на собі, і народу твого надалі не будеш позбавляти дітей, – говорить Господь Бог.
16. І було до мене слово Господнє:
17. Сину людський! Коли дім Ізраїлів жив на землі своїй, він опоганював її своїм поводженням і справами своїми; шлях їхній перед лицем Моїм був, наче нечистота жінки в пору очищення її.
18. І Я вилив на них гнів Мій за кров, котру вони проливали на цій землі, і за те, що вони опоганювали її ідолами своїми.
19. І Я розпорошив їх поміж народами, і вони розпорошені по землях; Я судив їх за торованками їхніми і за ділами їхніми.