Біблія

12. У Даниїлові, котрому цар дав ім'я Валтасар, виявилися високий дух, видіння і розум, здатний розтлумачувати сни, розпізнавати загадкове і розв'язувати вузли. Отож, нехай покличуть Даниїла, – і він розтлумачить написане.
13. Тоді ввели Даниїла і поставили перед царем, і цар почав мовити і сказав Даниїлові: Чи ти, Даниїле, один із бранців ізраїльських, котрих батько мій, цар, привів з Юдеї?
14. Я чув про тебе, що дух богів у тобі, і світло, і висока мудрість знайдена в тобі.
15. Ось, привели до мене мудраків і чаклунів, аби прочитали оце написане і розтлумачили мені його зміст; але вони не змогли цього вчинити.
16. А про тебе я чув, що ти можеш розтлумачити зміст і розв'язати вузли; отож, якщо можеш прочитати ось це написане (на стіні) і розтлумачити мені значення його, то одягнений будеш у багряницю і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві.
17. Тоді відповідав Даниїл і сказав цареві: Дари твої нехай залишаться у тебе; і вшановуй іншого; а написане я прочитаю цареві і сенс його розтлумачу йому.
18. Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносорові царство, велич, честь і славу.
19. Перед величчю, котру він надав йому, усі народи, племена і язики тремтіли і страхалися його; кого хотів, він убивав, і кого хотів, – лишав живим; кого хотів, звеличував, і кого хотів – принижував.
20. Та коли серце його запихатіло і дух його ожорсточувався до зарозумілости, він був скинутий з царського престолу свого, і позбавлений слави своєї,
21. І відлучений був від синів людських, і серце його стало подібним до звірячого, і жив він з дикими віслюками, годували його травою, як вола, а тіло його зрошувалося небесною росою, аж доки він спізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог, і настановляє над ним, кого захоче.
22. І ти, син його Валтасар, не упокорив серця свого, хоч відав про все це.
23. Але загордував супроти Господа небес, і посудини Дому Його принесли до тебе, і ти й вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти прославляв богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев'яних і кам'яних, котрі не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, в руці Котрого дихання твоє, і в Котрого всі шляхи твої, ти не прославив.
24. За це й послана від Нього кисть руки, і накреслене оце письмо.
25. І ось, що накреслене: Мене, мене, текел, упарсін.
26. Ось значення слів: Мене – обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому;
27. Текел – ти зважений на вагах і знайдений дуже легеньким.
28. Упарсін – поділене царство твоє і віддане мідянам та персам.
29. Тоді, за наказом Валтасара, одягли Даниїла в багряницю, і повісили золотого ланцюга на шию його і проголосили його третім володарем у царстві.
30. Тієї ж самої ночі Валтасара, царя халдейського, забили.
31. І Дарій мідянин прийняв царство у шістдесят два роки.
Даниїла 6
1. Угодно було Дарієві настановити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були у всьому царстві.
2. А над ними трьох князів, із котрих один був Даниїл, щоб сатрапи їм доповідали, і щоб цареві не було жодних турбот.
3. Даниїл переважав інших князів і сатрапів, тому що в ньому був високий дух, і цар мав намір настановити його над усім царством.
4. Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу, щоб звинуватити Даниїла за урядування царством, але жодного приводу не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякої провини чи хиби не виявилося в нього.
5. І ці люди сказали: Не знайти нам приводу супроти Даниїла, якщо ми не знайдемо його супроти нього в законі Бога його.
6. Тоді ці князі і сатрапи прийшли до царя і так сказали йому: Царю Дарію! Живи вічно!
7. Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і військові старшини погодилися між собою, щоб вийшла царська постанова і видано наказ, що коли хтось упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або чоловіка, окрім тебе, царю, того вкинути до рову з левами.
8. Отож, царю, погодься на це і підпиши указ, щоб його не можна було змінити, як закону мідян чи персів, і щоб його ніхто не порушив.
9. Цар Дарій підписав указа і цю постанову.
10. А Даниїл, коли дізнався, що підписано такого указа, пішов до свого дому; а вікна його світлиці були відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день ставав на коліна і молився своєму Богові, і прославляв Його, як це він робив передніше.
11. Тоді ці люди підгледіли і знайшли Даниїла, коли він молився перед Богом своїм.
12. Потім прийшли і повідали цареві про царський наказ; чи не ти підписав указ, щоб усілякого чоловіка, котрий упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або людини, крім тебе, царю, кидати до рову з левами? Цар відповідав: Це слово тверде, мов закон мідян і персів, що не допускає переміни.
13. Тоді відповідали вони і сказали цареві, що Даниїл, котрий із полонених юдеїв, не зважає ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.
14. Цар, коли почув це, вельми зажурився, і поклав у серце своє врятувати Даниїла, і навіть по заході сонця наполегливо прагнув урятувати його.
15. Але ті люди знову прийшли до царя і сказали йому: Відай царю, що за законом мідян та персів жодний припис чи постанова, затверджена царем, не може зазнати змін.
16. Тоді цар наказав, і привели Даниїла, і кинули до рову з левами; і при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Котрому ти незрадливо служиш, Він нехай врятує тебе.
17. І принесений був камінь, і покладений над отвором до рову, і цар запечатав його перснем своїм і перснями своїх вельможних, аби нічого не змінилося в постанові про Даниїла.
18. Затим цар пішов до свого палацу, ліг спати без вечері і навіть не звелів принести до нього їжі, і сон утікав од нього.
19. А другого дня цар підвівся на світанку і квапливо пішов до рову з левами.
20. І коли підійшов до рову, то сумним голосом гукнув Даниїла; і сказав цар Даниїлові: Даниїле, служнику Бога живого! Бог твій, Котрому ти служиш незрадливо, чи міг порятувати тебе від левів?
21. Тоді Даниїл сказав цареві: Царю! Живи вічно!
22. Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащу левам, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився чистим перед Ним, а також перед тобою, царю, я не вчинив злочину.
23. Тоді цар неймовірно зрадів через нього і наказав підняти Даниїла з рову, і підняли Даниїла з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.