Біблія

4. Ось, душа зарозуміла не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
5. Пихатий чоловік, наче вино, що заграло, не заспокоюється, аж так, що поширює душу свою, мов шеол, і, наче смерть, він не насититься, і збирає до себе всі народи і захоплює собі всі племена.
6. Та чи не всі вони будуть виповідати про нього притчу і глумливу пісню: Горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, – чи надовго? – і обтяжує себе заставами.
7. Чи не повстануть несподівано ті, котрі будуть терзати тебе, і чи не постануть супроти тебе грабіжники, – і ти дістанешся їм на грабунок?
8. Та оскільки ти пограбував численні народи, тебе також пограбує решта народів за пролиття крови людської, за розорення країни, міста і всіх мешканців його.
9. Горе тому, хто жадає несправедливих набутків для дому свого; щоб улаштувати гніздо своє на пагорбі і саме тим убезпечити себе від руки нечестя!
10. Ганьбу вимислив ти для свого дому, винищуючи численні народи, і згрішив супроти душі твоєї.
11. Каміння з мурів заволає і поперечини будуть відповідати їм:
12. Горе будівничому, що споруджує місто на крові і витворює фортеці неправдою!
13. Ось, чи не від Господа Саваота це, що народи працюють для вогню і племена завдають собі страждань марно?
14. Бо земля виповниться пізнаннями Слави Господньої, як вода виповнює море.
15. Горе тобі, котрий подає ближньому твоєму питво з домішком злоби твоєї і вчиняє його п'яним, щоб забачити соромоту його!
16. Ти переситився соромом замість слави; пий же також сам і виявляй соромоту, – навернеться й до тебе чаша правиці Господньої і ганьба на славу твою.
17. Бо злочини твої на Ливані впадуть на тебе за винищення настрашених тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста і всіх мешканців у ньому.
18. Яка користь від ідола, вчиненого художником, від цього вилитого лженавчителя, хоч митець, витворюючи німих кумирів, покладається на власний витвір?
19. Горе тому, хто каже дереву: Підведися! І нікчемному каменеві: Пробудися! Чи навчить він хоч якійсь абищиці? Ось, він обкладений золотом і сріблом; проте дихання в ньому катма.
20. А Господь – у великому храмі Своєму: нехай же мовчить земля перед Ним!
Авакума 3
1. Молитва Авакума пророка, для співу:
2. Господе! Почув я вість Твою і злякався. Господе! зверши діяння Твоє серед років, серед років яви його; у гніві згадай про милість.
3. Бог від Теману йде і святий – від Парану-гори. Покрила небеса велич Його, і славою Його виповнилася земля.
4. Сяйво її, – мов сонячне світло; від руки Його – проміння, і тут таємниця сили Його!
5. Перед Ним рухається моровиця, а слідами Його – спекотний вітер.
6. Він постав – і захитав землю; глянув – і затремтіли народи; високі гори розпалися, первісні пагорби позападалися; шляхи Його – вічні.
7. Сумними я бачив шатра ефіопські; здригалися намети землі мідіянської.
8. Хіба на річки спалахнув, Господе, твій гнів? Хіба на ріки – обурення Твоє, і на море – лють твоя, що ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої рятівні?
9. Ти оголив лука Твого за обітницю присяги, що дав її племенам. Ти потоками розтяв землю.
10. Побачили Тебе гори і затремтіли, ринули води; безодня озвалася голосом своїм, високо здійняла руки свої;
11. Сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом стрімких стріл Твоїх, перед сяянням блискучих списів Твоїх.
12. У гніві простуєш Ти по землі і в обуренні топчеш народи.
13. Ти виходиш для порятунку народу Твого, для порятунку помазанця Твого. Ти викорінюєш чільника лиходієвого дому, оголюючи його від підвалин до самого даху.
14. Ти пробиваєш списами його голову вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розтрощити мене, з радістю, неначе гадаючи поглинути бідного потайки.
15. Ти із кіньми Твоїми уторував шлях по морю, через безодню великої води.
16. Я почув – і затремтіло нутро моє; на вість про це затремтіли губи мої, біль пронизав кості мої, і хитається місцина піді мною; а я мушу бути спокійним у день лихоліття, коли прийде на народ мій грабіжник його.
17. Навіть коли не розквітне смоківниця і не буде плоду на виноградній лозі, і олива зрадить, і нива не дасть поживи, навіть коли не стане овечок у кошарі і рогатої худоби в хліві;
18. Навіть тоді я буду радіти Господом і веселитися в Бозі порятунку мого.
19. Господь Бог – сила моя; Він учинить ноги мої, наче в оленя, і на верховини мої виведе мене! (Диригентові хору).
Книга пророка Софонії
Софонії 1
1. Слово Господнє, котре було до Софонії, сина Куші, сина Гедалії, сина Амарії, сина Єзекії, за днів Йосії, Амонового сина, царя юдейського.
2. Усе винищу з поверхні землі, – говорить Господь;
3. Винищу людей і худобу, вигублю птахів небесних і рибу морську, і спокуси разом з лиходіями; винищу людей з поверхні землі, говорить Господь.
4. І простягну руку Мою на Юдею і на всіх городян Єрусалиму; вигублю з місцини цієї останки Ваала, ім'я жерців та священиків.
5. І тих, що на покрівлях поклоняються військові небесному, і тих, що поклоняються і присягаються Господом і присягаються царем своїм.
6. І тих, котрі відступилися од Господа, не шукали Господа і не зверталися до Нього.
7. Замовкни у присутності Господа Бога, бо близько день Господній. Уже приготував Господь пожертву на заклання і ухвалив, кого запросити.
8. І станеться в день пожертви Господньої: Я навідаю князів і синів царя і всіх, що одягаються в одежу чужинців;
9. Навідаю того дня всіх, котрі перестрибують через поріг, котрі дім Господа свого виповнюють насильством і облудою.
10. І станеться того дня, говорить Господь, зойк біля воріт Рибних і ридання біля воріт інших і велике руйнування на пагорбах.