20. Юнак сказав Йому: Усе це зберіг я від юности моєї; то чого мені ще бракує?
21. Ісус сказав йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток свій і роздай убогим; і будеш мати скарб на небесах; і приходь і йди слідом за Мною.
22. Зачувши це слово, юнак сумно пішов геть, бо в нього був значний маєток.
23. А Ісус сказав учням Своїм: Істину повідую вам, що складно багатому увійти до Царства Небесного;
24. І ще кажу вам: Зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
25. Учні Його, зачувши це, здивувалися і сказали: У такому разі – хто може врятуватися?
26. А Ісус глянув і сказав їм: Людям це неможливо, а Богові все можливо.
27. Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: Ось, ми покинули все і пішли за Тобою; А що буде нам?
28. А Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що ви, котрі пішли за Мною, – у новому житті, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете й ви на дванадцятьох престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
29. Кожний, хто залишить оселі, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, або дружину, чи дітей, чи землі заради ймення Мого, дістане у сто разів більше і життя вічне матиме у спадок.
30. Багато з перших будуть останніми, і останні – першими.
Матвія 20
1. Бо Царство Небесне схоже на господаря дому, котрий вийшов уранці найняти робітників для виноградника свого.
2. Він домовився з робітниками по динарію на день і послав їх на виноградник свій.
3. А коли вийшов близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торговиці без діла,
4. І сказав їм: Рушайте й ви на виноградник мій, і що належатиме вам, дам вам. І вони пішли.
5. Він знову вийшов близько шостої і дев‘ятої години і вчинив те саме.
6. Нарешті, вийшовши близько одинадцятої години, він побачив інших, що стояли без діла, і сказав їм: Ви чого стоїте отут цілісінький день без діла?
7. Вони сказали йому: Бо ніхто нас не найняв. Він сказав їм: Рушайте й ви на мій виноградник, і, що належатиме вам, дістанете.
8. А коли настав вечір, сказав господар виноградника урядникові своєму: Поклич робітників і роздай їм заплату, причому почни з останніх до перших.
9. Коли прийшли ті, що працювали з одинадцятої, то дістали по динарію.
10. А ті, що прийшли першими, гадали собі, що вони одержать більше; але одержали й вони по динарію.
11. А коли одержали, почали дорікати господареві дому.
12. І казали йому: Оці останні працювали одну годину, а ти порівняв їх з нами, хоч ми зазнали труднощів дня у спеку.
13. А Він у відповідь сказав одному з них: Друже! Я не кривджу тебе; хіба не за динарія ти домовився зі мною?
14. Візьми своє та йди собі; а я хочу дати ось цьому останньому так само, [як тобі] ;
15. Хіба не в моїй волі чинити, як хочу? Чи око твоє заздрісне з тієї причини, що я добрий?
16. Отак будуть останні першими, а перші – останніми; тому що багато покликаних, але мало вибраних.
17. Ісус зажадав рушити до Єрусалиму і відкликав дванадцятеро учнів осібно та й сказав їм:
18. Ось, ми рушаємо до Єрусалиму, і Син Людський буде виданий першосвященикам і книжникам, і зрокують Його на смерть.
19. І віддадуть Його поганам на наругу та биття і на розп‘яття, і третього дня воскресне.
20. Тоді наблизилася до Нього матір синів Зеведеєвих із синами своїми, і вклонилася, бажаючи чогось просити в Нього.
21. Він сказав їй: Чого ти бажаєш? Вона сказала Йому: Скажи, щоб оці двоє синів моїх сіли у Царстві Твоєму один праворуч, а другий ліворуч Тебе.
22. І відповів Ісус: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я буду пити? Або хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся? Вони сказали Йому: Можемо.
23. І сказав їм: Справді чашу Мою будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися; але дати сісти у Мене праворуч, або ліворуч – не від Мене [залежить] ; але для кого Мій Батько приготував.
24. Зачувши це, [інші] десять] учнів] почали нарікати на двох братів.
25. А Ісус покликав їх і сказав: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі мають владу над ними;
26. Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче поміж вами бути більшим, нехай буде вам служником;
27. І хто хоче поміж вами бути першим, нехай буде вам рабом;
28. Бо Син Людський не [для того] прийшов, щоб Йому служили, але для того, аби послугувати і віддати життя Своє для спокути за багатьох.
29. І коли виходили вони з Єрихону, за Ним рушило багато народу.
30. Аж ось, двоє сліпих, що сиділи біля шляху, почули, що мимо проходить Ісус, і почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!
31. А народ примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!
32. Ісус зупинився, підкликав їх і сказав: Чого ви хочете від Мене?
33. Вони сказали Йому: Господе! Щоб відкрилися очі наші.
34. Тоді Ісус змилосердився, і торкнувся очей їхніх; і тієї ж хвилі прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.
Матвія 21
1. І коли наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Вітфагії, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,
2. Сказавши їм: Ідіть до поселення, котре оце перед вами; і відразу знайдете віслючку прив‘язану і молодого віслюка з нею; відв‘яжіть і приведіть до Мене;
Вы читаете Біблія
