Біблія

38. Але Він запитав у них: Скільки у вас хлібів? Підіть, подивіться. Вони дізналися і сказали: П‘ятеро хлібів і дві рибини.
39. Тоді звелів їм посадовити всіх гуртками на зеленій траві.
40. І посідали рядочками по сто і по п‘ятдесят.
41. Він узяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив і переламав хліби й дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини розділив на всіх.
42. І їли всі, і наситилися;
43. І набрали кусків хліба і [останків] від рибин дванадцять повних кошиків;
44. А було тих, що їли хліби, – близько п‘яти тисяч мужів.
45. А Він зараз же примусив учнів Своїх зайти в човен і попливти передніше на той бік до Віфсаїди, доки Він відпустить народ.
46. І відпустив їх, і пішов на гору помолитися.
47. Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
48. І побачив, як вони бідують, веслуючи, бо вітер був супротивний; близько четвертої сторожі вночі підійшов до них, йдучи по воді, і хотів проминути їх.
49. А вони, коли побачили Його, то подумали, що це привид, і закричали.
50. Бо всі бачили Його і злякалися. І тієї ж хвилі Він озвався до них, і сказав їм: Бадьортеся; це Я, не бійтеся.
51. І ступив до них у човен; і вітер затих. І вони вельми дивувалися в собі і вражалися.
52. Бо не осмислили [дива] над хлібами, тому що серце їхнє було закам‘яніле.
53. І коли перепливли, прибули на землю Генісаретську і пристали [до берега].
54. Коли вийшли вони з човна, відразу [мешканці], впізнавши Його, оббігли всі околиці ті і почали на ношах приносити недужих туди, де Він, як запевняли, був.
55. І куди б не приходив Він, чи в поселення, чи в міста, чи в села, клали хворих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм торкнутися хоча б до крайчика одежі Його, і котрі торкалися до Нього, уздоровлювалися.
Марка 7
Божі заповіді вищі приписів людських.
1. Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму;
2. І побачили деяких із учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими руками, і докоряли за це.
3. Бо фарисеї і всі юдеї трималися звичаїв старших, не їдять, старанно не помивши рук;
4. І [коли прийдуть] з торжищ, також не їдять, доки не обмиються. Є ще багато такого, чого вони поклали дотримуватися: пильнують обмивання чаш, глеків, казанів та іншого посуду з міді та столів.
5. Потім запитали Його фарисеї і книжники: Чому учні Твої не вчиняють за звичаями давніх, але немитими руками їдять хліб?
6. Він сказав їм у відповідь: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Люди ці шанують Мене устами, а серце їхнє задалеко від Мене.
7. Але марно шанують Мене, навчаючи учення і заповідей людських;
8. Бо ось ви залишили заповідь Божу, пильнуєте звичаїв людських, обмивання чаш і глеків, і чините багато іншого, схожого на згадане.
9. І сказав їм: Чи добре, [що] ви нехтуєте заповіддю Божою, аби дотриматися своїх звичаїв?
10. Бо Мойсей сказав: Шануй батька свого і матір свою; і той, хто лихословить батька чи матір, смертю нехай помре.
11. А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Корван , або дар [Богові] те, чим ви могли б від мене скористатися.
12. Тим самим не даєте змоги зробити щось для батька свого чи матері своєї,
13. Порушуючи слово Боже переказами вашими, котрі ви самі склали; чините багато такого, що схоже на згадане.
14. А Він прикликав увесь народ і казав їм: Слухайте Мене і розумійте.
15. Усе, що входить у людину із зовні, не може опоганити її, але те, що виходить з неї, може опоганити людину.
16. Якщо хтось має вуха чути, нехай чує!
17. І коли Він від народу зайшов у дім, учні Його запитали в Нього про притчу.
18. Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її?
19. Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, [чим] очищається всілякий харч.
20. Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину;
21. Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство,
22. Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя.
23. Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину.
24. І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися.
25. Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг;
26. А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки.
27. Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28. Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей.
29. І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки.