Біблія

25. Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!
26. Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.
27. А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.
28. Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.
29. І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,
30. Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив‘язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв‘яжіть його і приведіть;
31. І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв‘язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.
32. Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.
33. А коли вони відв‘язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв‘язуєте віслюка?
34. Вони відповідали: Він необхідний Господові.
35. І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.
36. І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.
37. А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,
38. Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім‘я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!
39. І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.
40. Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.
41. І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,
42. І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,
43. Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,
44. І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.
45. А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,
46. Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.
47. І навчав щодня у храмі. А першосвященики і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,
48. І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.
Луки 20
Якою владою діє Ісус. (Мт.21:23-27, Мк.11:27-33)
1. Одного дня, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, наблизилися першосвященики і книжники із старшинами,
2. І сказали Йому: Повідай нам, якою владою Ти все це чиниш, або хто дав Тобі цю владу?
3. Він сказав їм у відповідь: Запитаю Я вас про одне, і скажіть Мені:
4. Хрещення Іванове з небес було, чи від людей?
5. А вони, порадившися поміж собою, казали: Якщо скажемо: З небес, то мовить: Чому ж ви не повірили йому?
6. А якщо скажемо: Від людей, то увесь народ поб‘є нас камінням, бо він переконаний, що Іван є пророк.
7. І відповідали: Не знаємо, звідки.
8. Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою це вчиняю.
9. І почав Він оповідати народові притчу оцю: Один чоловік посадив виноградника і віддав його виноградарям, а сам виїхав на тривалий час;
10. А вже певного часу послав до виноградарів служника, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11. І знову послав до них іншого служника, але вони й цього прибили й облаяли й відіслали ні з чим.
12. І ще третього послав; але вони й цього, зранивши, прогнали.
13. Тоді сказав господар виноградника: Що маю вчинити? Пошлю сина мого улюбленого; можливо, побачивши його, засоромляться.
14. Але виноградарі, побачивши його, міркували поміж собою, кажучи: Це – спадкоємець; ходімо, заб‘ємо його, і спадок його буде нашим.
15. І вивели його геть із виноградника і вбили. То що вчинить з ними господар винограднику?
16. Прийде і вигубить виноградарів тих і віддасть виноградника іншим. Ті, що це чули, сказали: Нехай не буде!
17. Але Він поглянув на них і сказав: Що означає це, що написане: Камінь, котрого відкинули будівничі, той самий (камінь) став наріжним!
18. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб‘ється; а на кого він упаде, того роздушить.
19. І шукали в цім часі священики і книжники, аби покласти на Нього руки, але боялися народу, бо втямили, що про них сказав Він цю притчу.
20. І спостерігали за Ним, а тоді підіслали недобрих людей, котрі вдавали з себе праведних, щоб Його упіймати на якомусь слові, а відтак видати старшинам і владі правителя.
21. І вони запитали Його: Учителю! Ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не зважаєш на особу, але істинно Божої дороги навчаєш.
22. Чи дозволено нам давати кесареві податок, чи ні?
23. А Він, зрозумівши лукавство їхнє, сказав їм: Нащо ви Мене спокушаєте?