32. Але Я молився за тебе, щоб не вичахла віра твоя; а ти, коли навернешся, утверджуй братів твоїх.
33. Він відповідав Йому: Господе! З Тобою я готовий і в тюрму, і на смерть піти.
34. Але Він сказав: Запевняю тебе, Петре, що не проспіває півень сьогодні, як ти аж тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35. І сказав їм: Коли Я послав вас без мішка і без торби та без взуття, чи бракувало вам чогось? Вони відповідали: Нічого.
36. Тоді Він сказав їм: Але тепер, хто має мішка, той візьми його, а також торбу; а в кого нема, продай одежу свою і купи меча.
37. Бо повідую вам, що має звершитися на Мені й оце написане: І до злодіїв прилучений. Бо те, що про Мене, підходить до кінця.
38. Вони сказали: Господе! Ось, тут аж два мечі. Він сказав їм: Досить!
39. І, вийшовши, рушив за звичаєм на гору Олив; за Ним простували учні Його.
40. А коли прийшов на місце, сказав їм: Моліться, щоб не спокуситися.
41. А Сам відійшов од них на відстань кинутого каменя і прихилив коліна, – молився,
42. Кажучи: Отче! О, якби Ти вволив пронести чашу оцю повз Мене! А втім, не Моя воля, але Твоя нехай буде.
43. З‘явився до Нього Ангел з небес і зміцнював Його.
44. І виповнений скорботою і тривогою, ще ревніше молився; і був піт Його, мов краплини крови, що падали на землю.
45. Підвівшись з молитви, Він прийшов до учнів, і знайшов їх сплячими від смутку,
46. І сказав їм: Чого ви спите? Підведіться і моліться, щоб не спокуситися.
47. Коли Він ще говорив це, з‘явився народ, а попереду в нього простував один із дванадцятьох, найменований Юдою, і він підійшов до Ісуса, аби поцілувати Його. Бо він такий їм знак подав: Кого я поцілую, Той і є.
48. А Ісус сказав йому: Юдо! Чи поцілунком видаєш Сина Людського?
49. Ті, що були з Ним, уже бачили до чого йдеться, і сказали Йому: Господе! Чи не вдарити нам мечем?
50. І один з них ударив служника першосвященикового, і відтяв йому праве вухо.
51. Тоді Ісус сказав: Залишіть, досить. І, торкнувшися вуха його, уздоровив його.
52. А першосвященикам і старшинам храму та старшині, що зібралися супроти Нього, сказав Ісус: Неначе на розбійника вийшли ви з мечами та списами, щоб узяти Мене.
53. Щодня Я був з вами у храмі, і ви не здіймали на Мене рук; але тепер – ваш час і влада пітьми.
54. Вони взяли Його і повели, і привели у дім першосвященика. А Петро йшов на віддалі.
55. Коли вони розпалили багаття посеред двору і сіли разом, присів і Петро поміж ними.
56. Одна служниця побачила його сидячого біля вогнища і, придивившися уважно, сказала: І цей був з Ним.
57. Але він зрікся Його, сказавши жінці: Я не знаю Його.
58. Невдовзі другий побачив його і сказав: І ти з них. Але Петро сказав цьому чоловікові: Ні!
59. Минуло з годину часу, і ще один вимогливо казав: Напевне й цей був із Ним, бо він галілеянин.
60. Але Петро сказав тому чоловікові: Не знаю, що ти кажеш. І відразу, як він ще говорив, заспівав півень.
61. Тоді Господь, обернувся і глянув на Петра; і Петро пригадав слова Господа, як Він сказав йому: Передніше, аніж проспіває півень, зречешся Мене тричі.
62. І, вийшовши геть, гірко заплакав.
63. Люди, які тримали Ісуса, збиткувалися над Ним і били Його.
64. І, накривши Його, далі били Його по обличчю і запитували Його: Нумо, пророкуй, хто вдарив Тебе?
65. І багато інших знущань завдали Йому.
66. А коли настав день, зібралася старшина народу, першосвященики і книжники, і завели Його до свого синедріону.
67. І сказали: Чи Ти – Христос? Скажи нам. Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, то ви не повірите.
68. А якщо запитаю вас, не будете відповідати Мені і не відпустите Мене.
69. Віднині Син Людський сидітиме праворуч Сили Божої.
70. І сказали всі: Отож, Ти – Син Божий? Він відповідав їм: Ви кажете, що Я.
71. А вони сказали Йому: Яке ж іще нам потрібне свідчення? Адже ми самі почули з Його уст!
Луки 23
Ісус перед Пилатом.
1. І підвелася вся їхня громада і повела Його до Пилата.
2. І почали звинувачувати Його, кажучи: Ми знайшли, що Він ворохобить народ і забороняє сплачувати податки кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3. Пилат запитав Його: Ти – Цар юдейський? Він сказав йому у відповідь: Ти мовиш.
4. Пилат сказав першосвященикам і народові: Я не знаходжу жодної провини в Цьому Чоловікові.
5. Але вони наполягали, кажучи, що Він підбурює народ, бо навчає по всій Галілеї аж до цього місця.
6. Пилат, як почув про Галілею, запитав: Хіба Він – галілеянин?
7. І коли дізнався, що Він із провінції Іродової, послав його до Ірода, котрий за тих днів був також в Єрусалимі.
Вы читаете Біблія
