Біблія

23. Ось якраз із його нащадків Бог за обітницею підніс Ізраїлеві Рятівника Ісуса;
24. Перед самою з‘явою Його Іван проповідував хрещення каяття всьому народові ізраїльському.
25. А коли Іван звершив належне, то казав: За кого ви маєте мене? Я не той; але ось, йде за мною, у Котрого я недостойний розв‘язати ремінці на взутті.
26. Мужі-браття, діти роду Авраамового і ті, що бояться Бога поміж вами! Вам послане Слово порятунку цього.
27. Бо мешканці Єрусалиму і старшини їхні, не впізнавши Його, засудили, виконавши слова пророчі, котрі читаєте щосуботи.
28. І, не знайшовши в Ньому жодної провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
29. А коли звершили все написане про Нього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
30. Але Бог воскресив Його з мертвих;
31. Він упродовж багатьох днів приходив до тих, котрі вийшли з Ним із Галілеї до Єрусалиму і котрі нині є свідки Його перед народом.
32. І ми благовістимо вам, що обітницю, повідану батькам, Бог виконав для нас, дітей їхніх, воскресивши Ісуса,
33. Як і в другому псалмі написано: Ти Син Мій; Я нині породив Тебе.
34. А що воскресив Його з мертвих, так, що Він уже не обернувся на тлін, то про це сказав так: Я дам вам ті милості, котрі обіцяв Давидові, неодмінно.
35. А тому й в іншому місці каже: Не даси Святому Твоєму побачити тліну.
36. Давид, свого часу послуживши волі Божій, спочив, і долучився до батьків своїх, і побачив тлін;
37. А Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тліну.
38. Отож, нехай же буде відомо вам, мужі-браття, що заради Нього звіщається вам прощення гріхів.
39. І в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Ним кожний віруючий.
40. Тож бережіться, щоб не прийшло на вас, сказане у пророків:
41. Подивіться, облудники, здивуйтеся і щезніть; бо Я вчиняю діяння за днів ваших, діяння, котрому не повірили б ви, якби хтось оповів вам.
42. Під час виходу їх із юдейської синагоги, погани просили їх говорити про те саме ще й наступної суботи;
43. А коли зібрання розійшлося, то чимало юдеїв, а також із прозелітів, котрі шанували Бога, навернені з поганів, пішли слідом за Павлом і Варнавою, котрі бесідували з ними і переконували їх перебувати у благодаті Божій.
44. Наступної суботи майже все місто зібралося слухати Слово Боже;
45. Але юдеї, забачивши народ, виповнилися заздрістю і почали заперечувати і лихословити те, про що оповідав Павло.
46. Тоді Павло і Варнава з ревністю сказали: Для вас першим належало проповідувати Слово Боже; та оскільки ви відкидаєте його і самі себе чините недостойними вічного життя, то ось, ми звертаємося до поганів;
47. Бо так заповідав нам Господь: Я настановив Тебе світлом для поганів, щоб Ти був спасінням аж до краю землі.
48. А погани, зачувши подібне, раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, котрі були вибрані для вічного життя.
49. І Слово Господнє розповсюджувалося по всій країні.
50. Але юдеї, підмовивши побожних і поважних жінок і значних у місті городян, розпочали переслідувати Павла і Варнаву і вигнали їх геть зі своєї землі.
51. А вони, струсивши на них порох з ніг своїх, пішли в Іконію.
52. А учні виповнилися радістю і Духом Святим.
Діяння 14
Служіння в Іконії.
1. В Іконії вони зайшли разом до юдейської синагоги і говорили так, що увірувала велика кількість юдеїв та греків.
2. А невіруючі юдеї підбурили і роздратували супроти братів серця поганів.
3. А втім, вони пробули тут досить часу, сміливо благовістячи про Господа, Котрий на ознаку благодаті Своєї, творив руками їхніми знамення і дива.
4. А тим часом народ у місті розділився, і одні були на боці юдеїв, а інші на боці Апостолів.
5. А коли погани і юдеї зі своїми старшинами заповзялися посоромити їх і побити камінням,
6. Вони дізналися про те і подалися до лікаонських міст, до Лістри та Дервії, а також до околиць їхніх.
7. І там благовістили.
8. У Лістрі один муж, що не володів ногами, сидів – кульгавий ще з лона матері своєї, – і ніколи не ходив.
9. Він слухав Павла, який говорив, і котрий глянув на нього і побачив, що він має віру для того, аби уздоровитися,
10. Сказав дужим голосом: Тобі кажу в ім‘я Господа Ісуса Христа: підведися і стань на ноги твої твердо. І він тієї ж миті скочив на ноги і почав ходити.
11. А народ, коли побачив, що вчинив Павло, підніс свій голос, кажучи по-лікаонськи: Боги в людській подобі зійшли до нас.
12. І називали Варнаву Зевсом, а Павла Гермесом, тому що він був старшим у слові.
13. А жрець ідола Зевса, що стояв перед їхнім містом, привів до брами волів, а також приніс вінки, бо хотів разом з народом звершити жертвоприношення,
14. Але Апостоли Варнава і Павло почули про це і роздерли свою одежу і, кинувшися поміж народ, голосно казали:
15. Мужі! Що це ви вчиняєте? І ми – схожі на вас люди, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих облудних до Бога Живого, Котрий утворив небо і землю, і море, і все, що в них.
16. Котрий за минулих поколінь дозволив усім народам ходити своїми шляхами,
17. Хоча й не переставав свідчити про Себе благодіяннями, подаючи нам із неба дощі і часи врожайні, і виповнюючи поживою і втіхою серця наші.