Біблія

13. Кажучи, що він навчає людей шанувати Бога не за Законом.
14. А коли Павло хотів розтулити уста, Галліон сказав юдеям: Юдеї! Якби була якась образа чи недобрий замір, то я мав би причину вислухати вас;
15. Та коли суперечка йде про вчення та про імена і Закон ваш, то самі пильнуйте: я не хочу бути в цьому суддею.
16. І прогнав їх від суду.
17. А всі греки, схопивши Состена, старшину над синагогою, били його перед судом; і Галліон анітрохи не зважав на це.
18. Павло пробув ще багато днів, а тоді попрощався з братами і відплив до Сирії, – і з ним Акила і Прискилла, обстригши голову в Кенхреях за обітницею.
19. Діставшися Ефесу, залишив їх там, а сам пішов до синагоги і розмовляв з юдеями.
20. А коли вони просили його побути у них довше, він не дав згоди,
21. А попрощався з ними і сказав: Мені вкрай необхідно провести свято, що наближається, в Єрусалимі; а до вас повернуся знову, якщо буде угодно Богові. І відплив з Ефесу; (Акила й Прискилла залишилися в Ефесі).
22. Відвідавши Кесарію, він приходив до Єрусалиму, вітав церкву і рушив до Антіохії,
23. І, пробувши там деякий час, вийшов і проходив почергово країну Галатійську і Фрігію, – утверджував усіх учнів.
24. Один юдей, на ім‘я Аполлос, родом з Олександрії, муж красномовний і обізнаний з Писанням, прийшов до Ефесу;
25. Він був наставлений на шлях Господній, і, палаючи духом, говорив і навчав про Господа, як належить, знаючи тільки хрещення Іванове.
26. Він почав сміливо говорити в синагозі. Зачувши його, Акила і Прискилла прийняли його і докладно повідали йому про шлях Господній.
27. А коли він схилився до заміру, щоби йти до Ахаї, то брати послали до тамтешніх учнів, схиляючи їх прийняти його; і він, діставшись туди, чимало сприяв тим, що увірували благодаттю.
28. Бо він ревно переконував юдеїв привселюдно, доводячи Писанням, що Ісус є Христос.
Діяння 19
Павло в Ефесі. Учні Іванові стають християнами.
1. Під час перебування Аполлоса в Коринті Павло, пройшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і коли знайшов там деяких учнів,
2. Сказав їм: Чи прийняли ви Святого Духа, коли увірували? А вони сказали йому: Ми навіть не чули, чи є Дух Святий.
3. Він сказав їм: То у що ж ви хрестилися? Вони відповідали: У Іванове хрещення.
4. Павло сказав: Іван хрестив хрещенням каяття, кажучи людям, щоб вірували в Того, Хто прийде після нього, тобто, в Христа Ісуса.
5. Коли почули про те, вони хрестилися у ймення Господа Ісуса,
6. І, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити іншими мовами і пророкувати.
7. А всіх їх було чоловіків близько дванадцяти.
8. Коли він прийшов до синагоги, то без страху проповідував три місяці, оповідаючи і засвідчуючи про Царство Боже.
9. Та оскільки деякі ожорсточилися і не вірили, лихословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учнів і щоденно проповідував в училищі одного Тирана.
10. Це тривало близько двох років, і так, що всі мешканці Азії чули проповідь про Господа Ісуса, як юдеї, так і греки.
11. А Бог звершував багато чудес руками Павла,
12. Аж так, що на хворих клали хустини і пояси з тіла його, і в них зникали хворощі і лихі духи виходили з них.
13. Навіть деякі із мандрівних заклиначів юдейських почали використовувати ймення Господа Ісуса, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Котрого Павло проповідує.
14. Це чинили якісь семеро синів юдейського першосвященика Скеви.
15. Але злий дух сказав у відповідь: Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?
16. І кинувся на них чоловік, у якому був злий дух, і, здолавши їх, показав над ними таку силу, що вони голі і побиті вибігли з того дому.
17. Це стало відомо всім, юдеям та грекам, що мешкали в Ефесі, і напав острах на всіх них, і звеличене було ймення Господа Ісуса;
18. І багато з тих, що увірували, приходили й сповідували та відкривали справи свої;
19. А чимало з отих, що займалися чаклунством, зібрали книжки свої, спалили перед усіма, і склали ціну їхню, і виявилося їх на п‘ятдесят тисяч драхм.
20. З такою силою поставало і діяло Слово Господнє.
21. А коли все це звершилося, Павло поклав у дусі пройти Македонію та Ахаю, а відтак рушати до Єрусалиму, сказавши: Коли навідаюся туди, я мушу побачити й Рим.
22. І послав до Македонії двох із тих, що допомагали йому в служінні, Тимофія та Ераста, а сам залишився на якийсь час в Азії.
23. А того часу сталося заворушення супроти шляху Господнього;
24. Бо один золотар, на ім‘я Дмитро, що прикрашав сріблом храми Артеміди і приносив художникам чималенький прибуток,
25. Зібрав їх і подібних до них ремісників та й сказав: Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить добробут наш;
26. А тим часом ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, але майже по всій Азії цей Павло своїми переконаннями звів чимало людей, кажучи, що виготовлені руками людськими не є боги;
27. А це загрожує нам тим, що не лише ремесло наше стане ганебним, але й храм великої богині Артеміди нічого не буде значити, і впаде велич тієї, котру вшановує вся Азія і вся земля.
28. Вислухавши це, вони виповнилися люттю і почали кричати, кажучи: Велика Артеміда Ефеська!
29. І всеньке місто виповнилося заворушенням; схопивши македонян Гая та Аристарха, супутників Павлових, вони в одну душу кинулися на видовище.
30. Та коли Павло хотів увійти поміж народ, учні не допустили його;
31. Також деякі із азійських старшин, які були друзями його, послали до нього і просили не з‘являтися на видовищі.