1. І коли я приходив до вас, браття, приходив сповіщати вам свідчення Боже не в перевазі слова чи мудрости.
2. Бо я поклав собі бути у вас таким, що не відає анічого, окрім Ісуса Христа, і причому розп'ятого;
3. І був я у вас немічним і в страхові та у великім трепеті;
4. І слово моє, і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрости, але у з'яві Духа і сили,
5. Щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, але в силі Божій.
6. А мудрість ми проповідуємо поміж досконалими, проте мудрість не віку цього, і не володарів цього віку, що гинуть.
7. Але ми проповідуємо премудрість Божу, утаємничену, приховану, котру призначив Бог передніше віків для слави нашої,
8. Котрої ніхто з володарів цього віку не спізнав; бо, якби спізнали, то не розп'яли б Господа слави.
9. Але, як написано: Не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те в серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його.
10. А нам Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі.
11. Бо хто з людей відає, що в людині, окрім людського духа, що в ній існує? Так само й Божого ніхто не знає, окрім Духа Божого.
12. Але ми прийняли не духа світу цього, але Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога.
13. Про це ми й сповіщаємо не від людської мудрости завченими словами, але виявленими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.
14. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого, тому що вона вважає це безумом; і не може зрозуміти, тому що це треба сприймати духовно.
15. Але духовний судить усе, а його судити ніхто не може.
16. Бо хто спізнав розум Господній, щоб міг навчати його? А ми маємо розум Христів.
1 Коринтян 3
Поділ засвідчує тілесний стан.
1. І я не міг розмовляти з вами, браття, як з духовними, але як із тілесними, як з немовлятами у Христі.
2. Я насичував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви були ще не в силі, і навіть зараз не в силі,
3. Тому що ви ще тілесні. Бо, якщо поміж вами заздрість, сварка і розбрат, то чи не тілесні ви? І чи не за людським звичаєм чините?
4. Бо коли один каже: Я - Павлів, а другий: Я Аполлосів, то чи не тілесні ви?
5. Хто Павло? Хто Аполлос? Вони лише служники, через котрих ви увірували, і причому, як і скільки поклав кожному Господь.
6. Я посадив, Аполлос поливав, але виростив Бог.
7. Тому той, що садив, і той, що поливав, є ніщо, а все вчинив Бог, Котрий вирощує.
8. Отож, і той, що садить, і той, що поливає, є єдине; але кожний дістане свою нагороду за свою працю.
9. Бо ми співробітники у Бога, а ви Божа нива, Божа споруда.
10. Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий будівничий, поклав основу (підмурок), а інший будує на ній; проте кожний зважай, як будує.
11. Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, котра є Ісус Христос.
12. Чи будує хтось на цій основі із золота, срібла, коштовного каміння, дерева, сіна, соломи, -
13. Кожного діяння виявиться, бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробує справу кожного, якою вона є.
14. У кого діяння, котре він будував, устоїть, той дістане нагороду;
15. А в кого діяння згорить, той зазнає втрати; а втім, сам урятується, але так, неначе з вогню.
16. Хіба ви не знаєте, що ви є храм Божий, і Дух Божий живе у вас?
17. Якщо хтось спустошить храм Божий, того покарає Бог, бо храм Божий святий; а цей храм - ви.
18. Нехай ніхто не спокушає сам себе; якщо хтось із вас гадає собі бути мудрим у віці цьому, то будь безумним, щоб стати мудрим.
19. Бо мудрість світу цього є безум перед Богом, як написано: Він ловить мудрих в лукавстві їхньому.
20. І ще: Господь знає розумування мудраків, що вони марнота.
21. Тож, ніхто не хвалися людьми, бо все ваше:
22. Чи Павло, чи Аполлос, або Кифа, чи світ, чи життя, чи смерть, чи теперішнє, а чи прийдешнє, - все ваше;
23. А ви - Христові, а Христос Божий.
1 Коринтян 4
Служителі Божі відповідальні перед Богом.
1. Отож, кожний має сприймати нас, як служників Христових і доморядників таємниць Божих;
2. А від доморядників вимагається, щоб кожний виявився вірним.
3. Для мене дуже мало важить, як судите про мене ви, чи як судять інші люди; я навіть сам не суджу себе.
4. Бо, хоч я нічого не знаю за собою, проте це мене не виправдовує; а суддя мені Господь.
5. Тому не судіть ніяк передніше часу, аж доки не прийде Господь, Котрий і освітить приховане в мороці і виявить сердечні наміри, і тоді кожному буде похвала від Бога.
6. Оце, браття, я прилучив до себе й Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати понад те, що написане, і не запишалися один перед одним.
Вы читаете Біблія
