Біблія

5. Бо в міру того, як примножуються в нас страждання Христові, примножується Христом також і втіха наша.
6. Коли страждаємо ми, то страждаємо для вашої втіхи і порятунку, котрий звершиться подоланням тих самих страждань, котрі зносимо також ми самі;
7. І надія наша на вас тверда, чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи і порятунку, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так само і в радощах.
8. Бо ми не хочемо залишити вас, браття, у незнанні про скорботи наші, які сталися з нами в Азії3 , тому що ми обтяжені були над міру і над силу, аж так, що вже не сподівалися залишитися живими.
9. Але самі в собі мали вирок на смерть, щоб сподіватися не на самих себе, але на Бога, що воскрешає мертвих;
10. Котрий якраз і визволив нас від такої близької смерти, і визволяє, і на Котрого сподіваємося, що Він ще визволить нас,
11. З допомогою також вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, на клопотання багатьох, численні склали подяку за нас.
12. Бо похвала наша є свідченням совісті нашої, що ми в простоті і в угодній Богові щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою жили в мирі, надто ж у вас.
13. І ми пишемо вам не інше, а те, що ви читаєте, або розумієте і що, сподіваюся, до решти зрозумієте,
14. Оскільки частково ви вже зрозуміли, що ми будемо вашою похвалою так само, як ви нашою, у день Господа нашого Ісуса Христа.
15. І в цій певності я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви удруге одержали благодать,
16. І через вас перейти до Македонії, а вже з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене в Юдею.
17. Маючи такий намір, чи легковажно я вчинив? Чи, може, те, що я вчиняю, тілесно вчиняю, аж так, що в мене то "так, так", а то "ні, ні"?
18. Вірний Бог, що слово наше до вас не було то "так", а то "ні".
19. Бо Син Божий Ісус Христос, проповідуваний у вас нами, мною і Силуаном і Тимофієм, не був "так" і "ні", але в Ньому було "так!";
20. Бо всі обітниці Божі в Ньому "так", і в Ньому "амінь!", на славу Божу, через нас.
21. А Той, Хто нас із вами утверджує у Христі і Хто нас помазав, - є Бог,
22. Котрий і позначив нас і дав запоруку Духа у серця наші.
23. Бога закликаю за свідка про душу мою, що, милуючи вас, я донині не приходив до Коринту,
24. Не тому, що ми начебто беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви непохитні.
2 Коринтян 2
Належить простити тому, хто покаявся, щоб утішити його.
1. Отож, я зважив у собі не приходити до вас знову з гіркотою.
2. Бо, якщо я завдаю вам прикрости, то хто втішить мене, як не той, кому я завдав прикрости?
3. Те саме якраз я писав вам, щоб, як прийду, не зазнати прикростей від тих, за котрих мені належало радіти; бо я відносно усіх вас цілком певний, що моя радість є радістю також для всіх вас.
4. З великої скорботи і пригніченого серця я писав вам у рясних сльозах не для того, щоб засмутити вас, а щоб ви спізнали любов, котру я уповні маю до вас;
5. Якщо хтось засмутив, то не мене засмутив, але частково, щоб не сказати багатьох, - усіх вас також.
6. Для такого задосить цього покарання від багатьох,
7. Тож вам краще вже простити йому і втішити, щоб він не був надто поглинутий скорботою.
8. А тому прошу вас виявити йому любов.
9. Бо я з тією метою й писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в цьому ви слухняні.
10. А кому ви щось прощаєте, тому і я; бо я також, якщо комусь простив за щось, то простив для вас через Особу Христа.
11. Щоб не завдав нам шкоди сатана; бо нам відомі його заміри.
12. Коли я прийшов до Троади для благовістя про Христа, хоч мені й відчинені були двері Господом;
13. Я не мав спокою духові моєму, тому що не знайшов там брата мого Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов у Македонію.
14. Але подяка Богові, Котрий завжди учиняє нас переможцями у Христі і духмяність пізнання про Себе розповсюджує нами на всілякому місці.
15. Бо ми - Христова духмяність Богові поміж тими, що рятуються і серед тих, що гинуть.
16. Для одних - пахощі смертоносні на смерть, а для інших - пахощі життєдайні на життя. І хто придатний для цього?
17. Бо ми не завдаємо шкоди слову Божому, як багато інших, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед поглядом Бога, у Христі.
2 Коринтян 3
Де є Дух Господній, там царює воля.
1. Невже нам знову знайомитися з вами? Невже конче необхідні для нас, як для деяких, похвальні листи до вас чи од вас?
2. Ви - лист наш, написаний в серцях наших, котрий впізнається і читається всіма людьми.
3. Ви показуєте собою, що ви - лист Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на кам'яних таблицях (скрижалях), але на тілесних скрижалях серця.
4. Таку певність ми маємо у Богові через Христа,
5. Не тому, щоб ми самі вдатні були помислити щось у собі, неначе від себе, але спроможність наша від Бога.
6. Він дав нам спроможність бути служителями Нового Заповіту, не букви, але духа; тому що буква убиває, а дух животворить.
7. А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, -
8. То чи не набагато кращим має бути служіння духа?