Біблія

9. Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання.
10. То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.
11. Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває!
12. Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням.
13. А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло.
14. Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом.
15. Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці.
16. Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
17. Господь є Дух; а де Дух Господній, - там воля.
18. А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу.
2 Коринтян 4
Видиме – тимчасове, невидиме – вічне.
1. Ось чому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо;
2. Але, відкинувши приховані ганебні справи, не вдаючися до хитрощів і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, являємо себе совісті кожної людини перед Богом.
3. А якщо навіть закрите благовіщення наше, то закрите для тих, що гинуть.
4. Для невіруючих, у котрих бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Доброї Вісті про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.
5. Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; а ми - служники ваші заради Ісуса,
6. Тому що Бог, Котрий наказав засяяти світлові з пітьми, осяяв наші серця, аби просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
7. Але скарб цей ми носимо у глиняному посуді, щоб велич сили належала Богові, а не нам;
8. Ми звідусіль зазнаємо утисків, але не відаємо тіснот, ми в неймовірних обставинах, але не впадаємо у відчай;
9. Нас переслідують, але ми не залишені, нас повалили, але ми не гинемо.
10. Завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоби й життя Ісусове відкрилося у тілі нашому.
11. Бо ми живі безнастанно віддаємося на смерть заради Христа, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій.
12. Аж так, що смерть діє в нас, а життя у вас.
13. А проте, маючи того самого духа віри, як написано: Я вірував, а тому казав, і ми віруємо, а тому й говоримо,
14. Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса також і нас і поставить перед Собою з вами.
15. Бо все для вас, щоб ряснота благодаті ще більшу в багатьох вчинила подяку для слави Божої.
16. Ось чому ми не сумуємо; але якщо зовнішня наша людина тліє, то внутрішня день-у-день оновлюється,
17. Бо короткочасне легке страждання наше витворює для нас в невимірному надлишкові вічну славу,
18. Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо побачене тимчасове, а невидиме вічне.
2 Коринтян 5
Усі мають з'явитися перед судом Христовим.
1. Бо знаємо, що коли земний дім наш, оця хатина, зруйнується, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
2. Через те й зітхаємо, бажаючи одягнутися в небесне наше житло.
3. Та коли б нам навіть одягненими не виявитися голими.
4. Бо ми, перебуваючи в оцій хатині, зітхаємо під тягарем, тому що не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне було поглинуте життям.
5. Бо для цього й утворив нас Бог, і дав нам запоруку Духа.
6. Отож, ми завжди розкошуємо, хоч відаємо, що, оселившися в тілі, ми відсторонені од Господа;
7. Бо ми ходимо вірою, а не видінням, -
8. То ми розкошуємо і бажаємо за краще вийти з тіла і вселитися у Господа.
9. І тому ревно прагнемо, чи лишаємося в тілі, чи виходимо, бути Йому бажаними.
10. Бо всі ми мусимо з'явитися перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим, що вчинив, живучи в тілі, - добре чи лихе.
11. Отож, відаючи страх Господній, ми напучуємо людей, а Богові ми відкриті; сподіваюся, що відкриті також і вашій совісті.
12. Не знову являємо себе вам, але надаємо вам привід хвалитися нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі вихваляються обличчям, а не серцем.
13. А якщо ми впадаємо в замішання - то для Бога; а якщо скромні, то для вас;
14. Бо любов Христова обгорне нас, що мислять так: Якщо один помер за всіх, то всі померли.
15. А Він за всіх помер, щоб ті, які живуть, уже не для себе жили, але для померлого за них і знову воскреслого.
16. Тому що віднині ми нікого не знаємо за плоттю; а якщо й знали Христа за плоттю, то нині вже не знаємо.
17. Отож, хто у Христі, той нове творіння; старожитнє минуло, а тепер усе нове.