Біблія

14. Бо ми стали спільниками (співучасниками) Христа, якщо тільки розпочате життя непохитно збережемо до кінця,
15. Поки ще говориться: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцями вашими, як під час ремствування.
16. Бо деякі з тих, що чули, почали ремствувати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
17. На кого ж Він обурювався сорок літ? Чи не на тих, що згрішили, і лягли кістьми в пустелі?
18. Супроти ж кого присягався, що не увійдуть до спочину Його, як не супроти непокірних?
19. Отож, бачимо, що вони не могли увійти за недовіру.
Євреїв 4
Обіцяний у Старому Заповіті Божому спочин відкритий тепер через Христа народові Божому.
1. А тому будемо остерігатися, щоб, коли ще залишається обітниця увійти до Його спочину, не виявився хтось із вас таким, що запізнився.
2. Бо нам також воно сповіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, що чули.
3. А входимо до спочину ми, що увірували, бо Він сказав: Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до спочину Мого, хоч діяння Його були досконалі ще на початку світу.
4. Бо колись сказано про сьомий день: І спочив Бог сьомого дня від усіх діянь Своїх.
5. І ще ось тут: Не увійдуть до спочину Мого.
6. Отож, як деяким залишається увійти до нього, а ті, котрим передніше сповіщено, не увійшли до нього за непослух,
7. То іще визначає певний день, нині, кажучи через Давида, після такого тривалого часу, як вище сказано: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцем вашим.
8. Бо, якби Ісус Навин допровадив їх до спочину, то не було б сказано після цього про другий день.
9. Саме тому для народу Божого ще залишається суботництво.
10. Бо хто зайшов до спочину Його, той також сам спочив од справ своїх, як Бог від Своїх.
11. Отож, намагаймося увійти до спочину цього, щоб хтось за тим же прикладом не спричинився до непослуху,
12. Бо Слово Боже живе й діяльне і гостріше від усілякого меча двосічного: воно проникає до поділу душі і духа, суглобів і мозку, і розрізняє думки, заміри і наміри серця.
13. І немає створіння, утаємниченого від Нього, але все виявлене і відкрите перед очима Його: Йому подамо звіт.
14. Отож, маючи Першосвященика Великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо непохитно триматися сповідування нашого.
15. Бо ми маємо не такого першосвященика, Котрий не може співстраждати з нами у недугах наших, але Котрий так само, як ми, спокушений у всьому, окрім гріха.
16. А тому приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і надбати благодать для своєчасної допомоги.
Євреїв 5
Христос – Першосвященик за чином Мелхиседека.
1. Бо кожний першосвященик, з людей вибраний, для людей настановляється на служіння Богові, щоби приносити дари і пожертви за гріхи,
2. Що може ставитися поблажливо до невігласів і до тих, що помиляються, тому що й сам обкладений неміччю,
3. І тому він мусить, як за народ, так само й за себе приносити пожертви за гріхи.
4. І ніхто сам по собі не прийме цієї честі, але покликаний Богом, як Аарон.
5. Так само й Христос не Сам Собі присвоїв славу бути Першосвящеником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині породив Тебе.
6. Як також і в іншому місці каже: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
7. Він за днів свого тілесного життя з голосінням великим та слізьми приніс молитви і благання Тому, Хто міг урятувати Його від смерти, і почутий був за набожність Свою.
8. І хоч Він Син, однак стражданнями навчився послуху,
9. І коли звершився, то став для всіх покірним Йому винуватцем порятунку вічного,
10. І був призначений від Бога Першосвящеником за чином Мелхиседека.
11. Про Котрого належало нам говорити багато; але важко висловити, тому що ви стали недолугими, ледачими слухати.
12. Бо, судячи з часу, вам належало бути учителями; але вас знову треба навчати першооснов Слова Божого і для вас необхідне молоко, а не тверда їжа.
13. Кожний, хто насичується молоком, недосвідчений у слові правди, тому що він є немовля;
14. А страва тверда властива для досконалих, у котрих почуття досвідом привчені, щоб розрізняти добро і зло.
Євреїв 6
Віруючі успадкують обітниці Божим довготерпінням.
1. А тому, залишивши початкове учення Христове, поспішімо до досконалости; і не будемо знову закладати підвалини відвернення од мертвих справ і віри в Бога,
2. Навчання про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3. І це вчинимо, якщо Бог дозволить.
4. Бо не можна тих, що одного разу стали зрячими і спізнали дару небесного та були вчинені співучасниками Духа Святого,
5. І спожили добре Боже Слово і сили майбутнього віку,
6. І відпали, знову оновлювати каяттям, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7. Земля, що неодноразово п‘є дощ, котрий часто падає на неї, і вирощує злак, який корисний тим, для котрих вирощується, дістає благословення від Бога;