Соломон

І прийшли до царя дві жінки блудниці, та й стали перед обличчям його. І сказала
одна жінка: "Прошу, пане мій, — я та ця жінка сидимо в одному домі. І породила я
при ній у цьому домі. І сталося третього дня по породі моїм, і породила теж оця
жінка. А ми були разом, нікого чужого в домі з нами не було, тільки двоє нас
було в домі. А вночі помер син цієї жінки, бо вона налягла на нього. І встала
вона серед ночі, і взяла мого сина від мене, — а невільниця твоя спала. — і
поклала його при своєму лоні, а свою померлою вона поклала при лоні моїм ... І
встала я рано, щоб погодувати сина свого, аж ось — помер він! І придівилася я до
нього рано, а ото — не був це син мій, що я породила" ... А інша жінка
відказала: "Ні, то мій син — живий, а твій син — мертвий!" А та говорила: "Ні,
то твій син — мертвий, а мій син — живий!" І так сперечались вони перед царем.
І сказав цар: "Ця говорить: Це мій син живий, а син твій — мертвий, а та
говорить: "Ні, то син твій мертвий, а мій син — живий". І сказав цар: "Подайте
мені меча!" І принесли меча перед цареве обличчя. І сказав цар: "Розітніть це
живе дитя надвоє, і дайте половину одній, а половину другій!" ... І сказала до
царя жінка, що син ті — той живий, бо запалилася любов її до сина свого, — і
сказала вона: "Прошу, пане мій, дайте їй немовлятко живим, а забити — не
забивайте його!" ... А та каже: "Хай не буде ні мені, ні тобі, — розтинайте!"...
А цар відповів та й сказав: "Дайте їй це живе немовлятко, а вбивати — не
вбивайте його. Вона його мати!" І почув увесь Єрусалим про той суд, що цар
розсудив, і стали боятися царя, бо бачили, що в ньому Божа мудрість, щоб чинити
суд.

КНИГА ПРИПОВІСТЕЙ СОЛОМОНОВИХ
Мудрий провадить чеснотне життя
Не стримуй добра
потребуючому,
коли в силі твоєї руки це
вчинити,
не кажи своїм ближнім:
"Іди, і знову прийди,
а взавтра я дам", коли маєш
з собою.
Не виорюй лихого на свого
ближнього,
коли він безпечно з тобою
сидить.
Не сварися з людиною дармо,
якщо злого вона не вчинила
тобі.
Не заздри насильникові,
і ні однієї з доріг його не
вибирай,
бо бридить Господь крутіями,
а з праведними в Нього дружба.
Прокляття Господнє на домі
безбожного, а мешкання праведних Він благословить, —
з насмішників Він насміхається,
а покірливим милість дає.
Мудрі славу вспадковують,
а нерозумні носитимуть сором.
Навчайтеся мудрости й розуму
Послухайте, діти, напучення
батькового,
і прислухайтеся, щоб навчитися розуму,
бо даю я вам добру науку:
закона мого не кидайте,
бо сином у батька свого я був,
пещений й єдиний у неньки
своєї.
І навчав він мене, і мені
говорив:
Нехай держиться серце твоє
моїх слів,
стережи мої заповіді та й
живи!
Здобудь мудрість, здобудь собі
розум,
не забудь, і не цурайся слів
моїх уст, —
не кидай її — й вона буде тебе
стерегти!
кохай ти її — й вона буде
тебе пильнувати!
Початок премудрости —
мудрість здобудь,
а за ввесь свій маєток здобудь

собі розуму!
Тримай її високо — і підійме
тебе,
ушанує тебе, як її ти
пригорнеш:
вона дасть голові твоїй гарний
вінок,
пишну корону тобі подарує!
Послухай, мій сину, й бери ти
слова мої,
і помножаться роки твойого життя,—
дороги премудрости вчу я тебе,
стежками прямими проваджу тебе:
коли підеш, то крок твій не буде
тісний, а коли побіжиш —
не спіткнешся!
Міцно тримайся напучування,
не лишай,
його стережи, — воно бо життя
твоє!