мультиплікатор — числовий коефіцієнт, що показує, у скільки разів зростуть або скоротяться бюджетні доходи через збільшення або скорочення бюджетних видатків на одну грошову одиницю.
Бюджетний надлишок — перевищення доходів бюджету над його нормованими видатками.
Бюджетний період — визначений період, на який здійснюється скла-дання і виконання затвердженого бюджету.
Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконан-ням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бю-джетів, що входять до складу бюджетної системи України.
Бюджетний профіцит — перевищення доходів бюджету над його видатками.
Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл до-ходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпоря-дникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджет-ної класифікації.
Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної си-стеми, встановлення її складу і структури та взаємозв’язку між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетні обмеження — фінансові обмеження на витрачання грошо-вих коштів з бюджету, які виражаються в формі гранично допустимих ви-датків.
Бюджетні потоки — рух грошових коштів до бюджету і з нього, а та-кож між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.
Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бу-ти передбачені під час затвердження бюджету.
Бюджетні установи — установи та організації, що фінансуються пе-реважно або повністю за рахунок коштів бюджету.
Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого у зв’язку з перерозподілом між ними доходів або видатків після затвердження бюджету.
Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на по-гашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. При цьому використання доходів держави здійснюється на поточні і капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним призначенням.
Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвести-ційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування стру-ктурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать придбання основного капіталу; створення держа-вних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів; капі-тальні трансферти.
Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надхо-дження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.
Викуп державного боргу — виплата коштів власникам державних цін-них паперів при настанні терміну їх погашення.
Вилучення бюджетного надлишку — перевищення запланованих до-ходів над нормованими видатками, що передаються на законодавчій основі з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.
Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основ-ної суми боргу.
Відомча структура видатків бюджету — групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань за безпосередніми отримува-чами коштів з бюджету.
Вільний залишок коштів бюджету — кошти, що утворилися на поча-ток поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані у процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.
Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв’язку із залученням їх коштів на внут-рішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та вико-нання державних програм і замовлень.
Гарантована позика — 1) форма державного кредиту, погашення суми і сплата відсотків за яким забезпечується заставою майна або певними до-ходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні окупні місцеві інвестиційні проекти.
Головний розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі його керівника, якому надане головне право розпоряджатися виділе-ними бюджетними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за бюджетним призначенням.
Госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ та організацій — підрозділи, діяльність яких заснована на самоокупності та самофінансуван-ні. Самоокупність — покриття витрат за рахунок власних доходів від реалі-зації товарів і послуг. Самофінансування — здійснення розширеного відт-ворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.
Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надхо-дять у тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов перераховуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального фонду.
Державна допомога — грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету або державних цільових фондів.
Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їх збитків.
Державна податкова служба — державний орган, що підтримує єди-ну систему контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення і повнотою внесення до бюджету і позабюджетних фондів податків, обов’язкових платежів і зборів.
Державна позика — отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
Державна субвенція — цільове виділення коштів з бюд¬жету суб’єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів.
Державне банкрутство — повна або часткова відмова держави від платежів за зовнішніми та внутрішніми боргами.
Державне замовлення — замовлення державними органами виготов-лення продукції (товарів), проведення робіт за рахунок коштів бюджету.
Державне споживання — частина валового внутрішнього продукту, що витрачається на утримання державного апарату, здійснення державних функцій, в т. ч. витрати на оплату державних замовлень і державних закупі-вель.
Державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Мі-ністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіта-лу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України стосовно наміру засну-вання державного банку. Отримання висновку Національного банку Украї-ни є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.
Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутріш-нім кредиторам.
Державний бюджет — центральний бюджет України, який призначе-ний для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління.
Державний грант — державне замовлення на виконання наукових до-сліджень і розробок.
Державний кредит — це сукупність відносин між державою в особі її органів влади й управління, з одного боку, та юридичними або фізичними особами, з іншого боку, за яких держава виступає в ролі позичальника коштів або гаранта чи в ролі позикодавця урядам інших країн.
Державний позабюджетний фонд — форма утворення і витрачання коштів, утворених поза Державним бюджетом і Республіканським бю-джетом Автономної Республіки Крим.
Державні боргові зобов’язання — державні цінні папери, що засвідчу-ють відносини у межах позики, в яких боржником виступають органи дер-жавного управління.
Державні закупівлі — частина вироблених у країні чи за кордоном то-варів (послуг, робіт), які купуються державними органами за рахунок кош-тів бюджету.
Державні інвестиції — вкладення за рахунок коштів бюд¬жету чи ці-льових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.
Державні казначейські зобов’язання — державні цінні папери на пред’явника, які розміщуються на певний строк і надають право на одер-жання фіксованого доходу протягом періоду володіння цими паперами.
Державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні роз-міри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум.
Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нор-мативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні субсидії — всі невідплатні поточні виплати підприємствам та громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумов-лених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також ви-датки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
Державні трансферти — це невідплатні і безповоротні платежі з бю-джету юридичним і фізичним особам, які не являють собою придбання то-варів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.
Державні цільові фонди — грошові фонди, що формуються з метою гарантованого фінансування державою певних видатків.
Державні цінні папери — боргові зобов’язання, емітовані державою.
Дефіцитне фінансування — забезпечення видатків бюджету за раху-нок державних позик та емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.
Добровільні платежі — перерахування коштів у державні і громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.
Додатковий бюджет — бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли у поточному році після затвердження основного бю-джету.
Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.
Доходи бюджету — усі надходження відповідного бюд¬жету на безпо-воротній основі у вигляді податкових і неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільо¬вих фондів, включених до бюджету, справляння яких передбачене законодавст-вом України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надход-жень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.
Економічна структура видатків бюджетів — групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.
Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами по забезпеченню цих операцій. Ви-користовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опо-середковано через кредитування держави банківською системою під дер-жавні цінні папери.
Єдиний казначейський рахунок — система бюджетних рахунків орга-нів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного каз-начейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів госпо-дарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпоряд-никам бюджетних коштів.
Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які форму-ються у країні та в окремих адміністративно-територіальних оди¬ницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтує-ться на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві бюджетним про-цесом з єдиного центру.
Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації — кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.
Бюджетний надлишок — перевищення доходів бюджету над його нормованими видатками.
Бюджетний період — визначений період, на який здійснюється скла-дання і виконання затвердженого бюджету.
Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконан-ням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бю-джетів, що входять до складу бюджетної системи України.
Бюджетний профіцит — перевищення доходів бюджету над його видатками.
Бюджетний розпис — документ, в якому встановлюється розподіл до-ходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпоря-дникам бюджетних коштів по певних періодах року відповідно до бюджет-ної класифікації.
Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної си-стеми, встановлення її складу і структури та взаємозв’язку між окремими ланками бюджетної системи.
Бюджетні обмеження — фінансові обмеження на витрачання грошо-вих коштів з бюджету, які виражаються в формі гранично допустимих ви-датків.
Бюджетні потоки — рух грошових коштів до бюджету і з нього, а та-кож між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.
Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бу-ти передбачені під час затвердження бюджету.
Бюджетні установи — установи та організації, що фінансуються пе-реважно або повністю за рахунок коштів бюджету.
Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету до іншого у зв’язку з перерозподілом між ними доходів або видатків після затвердження бюджету.
Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на по-гашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. При цьому використання доходів держави здійснюється на поточні і капітальні потреби за галузевим, відомчим, цільовим і територіальним призначенням.
Видатки розвитку (капітальні видатки) — фінансування інвести-ційної та інноваційної діяльності, зокрема: фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення; фінансування стру-ктурної перебудови національної економіки; субсидії, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням виробництва і соціальної сфери. До них належать придбання основного капіталу; створення держа-вних запасів і резервів; придбання землі і нематеріальних активів; капі-тальні трансферти.
Виконання бюджету — забезпечення повного і своєчасного надхо-дження всіх передбачених у затвердженому бюджеті доходів і спрямування цих коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.
Викуп державного боргу — виплата коштів власникам державних цін-них паперів при настанні терміну їх погашення.
Вилучення бюджетного надлишку — перевищення запланованих до-ходів над нормованими видатками, що передаються на законодавчій основі з бюджету нижчого рівня до бюджету вищого рівня.
Витрати бюджету – видатки бюджету та кошти на погашення основ-ної суми боргу.
Відомча структура видатків бюджету — групування видатків, що відображає розподіл бюджетних асигнувань за безпосередніми отримува-чами коштів з бюджету.
Вільний залишок коштів бюджету — кошти, що утворилися на поча-ток поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані у процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.
Внутрішній державний борг — заборгованість держави юридичним і фізичним особам, яка утворилась у зв’язку із залученням їх коштів на внут-рішньому фінансовому ринку для фінансування видатків бюджету та вико-нання державних програм і замовлень.
Гарантована позика — 1) форма державного кредиту, погашення суми і сплата відсотків за яким забезпечується заставою майна або певними до-ходами; 2) гарантовані урядом облігаційні позики місцевих органів влади, випущені під конкретні окупні місцеві інвестиційні проекти.
Головний розпорядник бюджетних коштів — бюджетна установа в особі його керівника, якому надане головне право розпоряджатися виділе-ними бюджетними асигнуваннями, а також направляти їх для використання за бюджетним призначенням.
Госпрозрахункові підрозділи бюджетних установ та організацій — підрозділи, діяльність яких заснована на самоокупності та самофінансуван-ні. Самоокупність — покриття витрат за рахунок власних доходів від реалі-зації товарів і послуг. Самофінансування — здійснення розширеного відт-ворення за рахунок чистого прибутку без залучення бюджетних асигнувань та основних засобів і матеріальних цінностей, придбаних за цей рахунок.
Депозитні суми — кошти, що не належать бюджетній установі, надхо-дять у тимчасове її розпорядження і з настанням відповідних умов перераховуються за призначенням. Вони не належать до коштів спеціального фонду.
Державна допомога — грошова допомога, що виплачується фізичним особам за рахунок коштів бюджету або державних цільових фондів.
Державна дотація — кошти, що виділяються з бюджету підприємствам на покриття їх збитків.
Державна податкова служба — державний орган, що підтримує єди-ну систему контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення і повнотою внесення до бюджету і позабюджетних фондів податків, обов’язкових платежів і зборів.
Державна позика — отримання державою коштів у формі запозичень від юридичних і фізичних осіб, урядів інших країн, міжнародних фінансових організацій на умовах поворотності, терміновості і платності.
Державна субвенція — цільове виділення коштів з бюд¬жету суб’єктам підприємницької діяльності на фінансування певних програм і проектів на умовах пайової участі бюджету та отримувача коштів.
Державне банкрутство — повна або часткова відмова держави від платежів за зовнішніми та внутрішніми боргами.
Державне замовлення — замовлення державними органами виготов-лення продукції (товарів), проведення робіт за рахунок коштів бюджету.
Державне споживання — частина валового внутрішнього продукту, що витрачається на утримання державного апарату, здійснення державних функцій, в т. ч. витрати на оплату державних замовлень і державних закупі-вель.
Державний банк — це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Мі-ністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіта-лу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України стосовно наміру засну-вання державного банку. Отримання висновку Національного банку Украї-ни є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.
Державний борг — сума заборгованості держави зовнішнім і внутріш-нім кредиторам.
Державний бюджет — центральний бюджет України, який призначе-ний для фінансового забезпечення функцій і повноважень вищих органів державної влади й управління.
Державний грант — державне замовлення на виконання наукових до-сліджень і розробок.
Державний кредит — це сукупність відносин між державою в особі її органів влади й управління, з одного боку, та юридичними або фізичними особами, з іншого боку, за яких держава виступає в ролі позичальника коштів або гаранта чи в ролі позикодавця урядам інших країн.
Державний позабюджетний фонд — форма утворення і витрачання коштів, утворених поза Державним бюджетом і Республіканським бю-джетом Автономної Республіки Крим.
Державні боргові зобов’язання — державні цінні папери, що засвідчу-ють відносини у межах позики, в яких боржником виступають органи дер-жавного управління.
Державні закупівлі — частина вироблених у країні чи за кордоном то-варів (послуг, робіт), які купуються державними органами за рахунок кош-тів бюджету.
Державні інвестиції — вкладення за рахунок коштів бюд¬жету чи ці-льових фондів в інвестиційні проекти чи соціально-економічні програми.
Державні казначейські зобов’язання — державні цінні папери на пред’явника, які розміщуються на певний строк і надають право на одер-жання фіксованого доходу протягом періоду володіння цими паперами.
Державні соціальні гарантії — встановлені законами мінімальні роз-міри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум.
Державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нор-мативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні субсидії — всі невідплатні поточні виплати підприємствам та громадянам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумов-лених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також ви-датки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
Державні трансферти — це невідплатні і безповоротні платежі з бю-джету юридичним і фізичним особам, які не являють собою придбання то-варів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.
Державні цільові фонди — грошові фонди, що формуються з метою гарантованого фінансування державою певних видатків.
Державні цінні папери — боргові зобов’язання, емітовані державою.
Дефіцитне фінансування — забезпечення видатків бюджету за раху-нок державних позик та емісії грошей в умовах дефіциту бюджету.
Добровільні платежі — перерахування коштів у державні і громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.
Додатковий бюджет — бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли у поточному році після затвердження основного бю-джету.
Дотація вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.
Доходи бюджету — усі надходження відповідного бюд¬жету на безпо-воротній основі у вигляді податкових і неподаткових платежів, доходів від операцій з капіталом, офіційних трансфертів і доходів державних цільо¬вих фондів, включених до бюджету, справляння яких передбачене законодавст-вом України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Доходи від операцій з капіталом — доходи бюджету у вигляді надход-жень від продажу основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.
Економічна структура видатків бюджетів — групування видатків бюджетів усіх рівнів за їх економічним змістом і цільовим призначенням.
Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих державою від емісійних операцій, над витратами по забезпеченню цих операцій. Ви-користовується безпосередньо для покриття бюджетного дефіциту або опо-середковано через кредитування держави банківською системою під дер-жавні цінні папери.
Єдиний казначейський рахунок — система бюджетних рахунків орга-нів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного каз-начейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб’єктів госпо-дарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпоряд-никам бюджетних коштів.
Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які форму-ються у країні та в окремих адміністративно-територіальних оди¬ницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтує-ться на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керівництві бюджетним про-цесом з єдиного центру.
Загальний фонд кошторису доходів і видатків бюджетної установи та організації — кошти, що надходять із загального фонду бюджету, за рахунок якого утримується ця установа чи організація.
Вы читаете Бюджетна система
