між власниками та третіми особами, а й між співвласниками.
Видами права спільної власності є:
— спільна часткова власність;
— спільна сумісна власність.
Спільна часткова власність — це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Суб'єктами права
373
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держа¬ва, територіальні громади. Кожному учаснику у праві спільної часткової влас¬ності належить частка у праві власності на спільну річ.
Законом встановлена презумпція спільної часткової власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвлас¬ників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвлас¬ників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користуван¬ня майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільно: часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокрем ти, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням вста¬новленого порядку використання спільного майна.
Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у вста¬новленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без зголи інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова і є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвлас¬ників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користуван¬ня тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у прав: спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом ча¬стку в праві спільної часткової власності на це майно.
Плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній част¬ковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній част¬ковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 ЦК України), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншо: матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові мо-
374
5. Цивільне право
же бути надана лише за його згодою. Договір про виділ у натурі частки з нерухо¬мого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та чле¬нам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депо¬зитний рахунок суду.
Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі не¬достатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.
У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечен¬ня інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати прода¬жу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.
У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кре¬дитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведен¬ня на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.
Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укла¬дається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
5.11. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. Наслідки порушення переважного права купівлі частки у спільній власності. Строки позовної давності звернення до суду. Вимоги, які співвласник право якого порушено, може висунути до суду.
Право спільної сумісної власності. Виділ та поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Підстави призначення експертизи для визначення варіантів виділу (поділу).
Встановлення порядку користування квартирою, житло¬вим будинком. Умови припинення права на частку у спільно¬му майні.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
375
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна — протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням пе¬реважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переве¬дення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний вне¬сти на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплати¬ти покупець.
До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Спільна сумісна власність — це власність двох або більше осіб без визначення части кожного з них у праві власності (ст. 368 ЦК України).
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юри¬дичні особи, держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено догово¬ром, укладеним у письмовій формі.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користу¬ються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення право-чинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній влас¬ності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у по¬рядку, встановленому ст. 364 ЦК України.
Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недо¬статності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення
376
5. Цивільне право
стягнення на неї. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому ст. 366 ЦК України.
Майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвлас¬никами за домовленістю між ними. Уразі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної влас¬ності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з ура¬хуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
5.12. Право на особисте сільське господарство. Вирішен¬ня спорів щодо ведення особистого сільського господарства.
Право на створення фермерського господарства. Члени фермерського господарства. Права й обов'язки. Вирішення спорів щодо ведення фермерського господарства.
Відповідно Закону України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 р., особисте селянське господарство — це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, пере¬робки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд
