Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою:
4) усиновлення;
5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;
6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;
7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;
8) визнання спадщини відумерлою;
9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;
11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, про поновлення шлюбу після його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених зако¬ном.
Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витре¬бувати необхідні докази.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересо¬ваних осіб.
Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейсь¬кого суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає за¬яву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право пода¬ти позов на загальних підставах.
При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються в порядку окремого провадження. Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомо¬ги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по бать¬кові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом дер¬жавної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
444
6. Цивільно-процесуальне законодавство
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом держав¬ної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких зале¬жить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квит¬ка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремо¬му провадженні не підлягають.
Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
У заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що
посвідчують цей факт;
3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив пей факт.
Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах дер¬жавної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
6.15. Встановлення неправильності запису в книгах
реєстрації актів громадянського стану. Зміст заяви. Робо¬
та адвоката у таких справах.
Ця категорія справ відповідно до Цивільного процесуального кодексу 1963 р. ма-ла розглядатися загальним неспеціалізованим судом у порядку окремого проваджен-ня. Після прийняття і набрання чинності нового ЦПК України і КАС України такі справи мають розглядатись адміністративним судом у загальному порядку, що перед¬бачений для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних органів або органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб (див. питання 6.16).
6.16. Провадження у справах, що виникають з адмі¬
ністративно-правових відносин. Скарги на рішення, дії чи
бездіяльність державних органів, юридичних або службових
осіб у сфері управлінської діяльності.
КАС України визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного, судочинства є захист прав, свобод та інтересів зізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових зідносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого само¬врядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні
445
Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката
ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних по¬вноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано:
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправед¬ливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на до¬сягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними су¬дами, юрисдикція яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові: службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжна-родних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за¬конами України.
Уразі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, зако¬ну України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Вер¬ховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт. який має вищу юридичну силу.
У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності за¬кону чи іншого правового акта.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верхов¬ною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосо¬вує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності
446
6. Цивільно-процесуальне законодавство
такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
КАС України передбачає, що кожен має право користуватися правовою допо¬могою при вирішенні справ в адміністративному суді, яка надається в порядку, встановленому законом. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допо¬мога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови на¬дання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомо¬гу, визначаються КАС України та іншими законами України.
Суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і за¬безпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених зако¬ном, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.
Органи та особи, які звертаються до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, не можуть закінчувати справу примиренням. Відмова таких органів та осіб від адміністративного позову або зміна позовних вимог не позбавляє особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адмі¬ністративний позов, права вимагати від суду розгляду справи, вирішення адміністративного позову в попередньому обсязі.
Якщо фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов, не підтри¬мує позовні вимоги, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Розгляд справи адміністративним судом
Адміністративні суди розглядають справи за заявами як фізичних, так і юри¬дичних осіб (незалежно від того, чи є вони суб'єктами господарювання, чи ні) у тих випадках, якщо у них виник спір з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Крім того, адміністративні суди розглядають спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проход¬ження, звільнення з публічної служби; а також спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління; спори з приводу адміністративних договорів; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
У системі адміністративних судів діють місцеві суди, апеляційні суди і каса¬ційні суди.
Частину адміністративних справ розглядають загальні неспеціалізовані суди, але при цьому вони, за висловом законодавця, діють «як адміністративні суди». Отже, з якими спорами слід звертатись до загальних неспеціалізованих судів:
1) спори, в яких однією зі сторін є орган чи посадова (службова) особа місце¬вого самоврядування, крім тих, які підсудні місцевим адміністративним судам (звертаємо вашу увагу, що КАС України на відміну від
