сили, суд видає виконавчий лист, який надсилається для виконання в порядку, встановленому законом.
Рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, виз¬нається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принци¬пом взаємності за домовленістю аd hос з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.
Клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусо¬вому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересо¬ваною особою до суду в порядку, встановленому для подання клопотання про на¬дання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням певних особливостей.
До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає приму¬совому виконанню, додаються такі документи:
1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;
2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;
3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Про надходження клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд у п'ятиденний строк письмово повідомляє заінтересовану особу і пропонує їй у місячний строк подати можливі заперечен¬ня проти цього клопотання.
Після подання заінтересованою особою заперечень у письмовій формі або у разі її відмови від подання заперечень, а так само коли у місячний строк з часу повідомлення заінтересованої особи про одержане судом клопотання заперечен¬ня не подано, суддя постановляє ухвалу, в якій визначає час і місце судового роз¬гляду клопотання, про що заінтересовані особи повідомляються письмово не пізніше ніж за десять днів до його розгляду.
За заявою заінтересованої особи і за наявності поважних причин суд може пе¬ренести час розгляду клопотання, про що повідомляє заінтересовані особи.
Розгляд клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає приму¬совому виконанню, проводиться суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Неявка без поважних причин у судове засідання заінтересованих осіб або їх представників, стосовно яких суду відомо про своєчасне вручення їм повістки про виклик до суду, не є перешкодою для розгляду клопотання, якщо будь-якою із заінтересованих осіб не було порушено питання про перенесення його розгляду.
За наслідками розгляду клопотання, а також заперечення у разі його надходжен¬ня суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та зали-шення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
Копія ухвали надсилається судом заінтересованим особам у триденний строк з дня постановлення ухвали.
Ухвала про визнання в Україні рішення іноземного суду або про відмову у за¬доволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені Кодексом.
8.22. Зупинення та закриття провадження у справі. Залишення заяви без розгляду. Надання адвокатом правової допомоги у таких ситуаціях.
Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була сто¬роною у справі;
3) перебування позивача або відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан;
4) неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розгля¬дається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства;
5) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених відповідними положеннями Кодексу.
З питань, зазначених вище, суд постановляє ухвалу.
Суд може за заявою особи, яка бере участь у справі, а також з власної ініціати¬ви зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування сторони на строковій військовій службі або альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання;
2) захворювання сторони, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу;
6. Цивільно-процесуальне законодавство
3) перебування сторони у тривалому службовому відрядженні;
4) розшуку відповідача у разі неможливості розгляду справи за його відсутності; _ 5) призначення судом експертизи.
Суд не зупиняє провадження у випадках, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. З цих питань суд також постановляє ухвалу.
Провадження у справі відновлюється ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі, або з ініціативи суду після усунення обставин, що викликали його зупинення. З дня відновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:
1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провад¬ження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторо¬нами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
3) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
4) сторони уклали мирову угоду і вона визнана судом;
5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приво¬ду спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому третейському суді виявився неможливим;
6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні пра¬вовідносини не допускають правонаступництва;
7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з при¬йняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:
1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;
2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повнова¬жень на ведення справи;
3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;
4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді;
5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до тре¬тейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді;
7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провад¬ження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог щодо змісту й форми заяви, та не було сплачено судовий збір чи не було оплаче-
но витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підста¬вою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та за¬яви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, встановлених ЦПК України, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
7
Кримінальне законодавство
7.1. Поняття злочину. Класифікація злочинів. Відмежу¬вання злочину від проступку та діянь, що не становлять суспільної небезпеки.
Відповідно до ст. 11 КК України, злочином є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. При цьому, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через мало-значність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або дер¬жаві.
Отже, будь-який злочин характеризується такими ознаками:
1) Суспільна небезпечність (матеріальна ознака злочину). її сутність полягає в тому, що кожний злочин спричинює шкоду або створює загрозу спричинення та¬кої шкоди. Причому суспільна небезпечність злочину є значно більшою, ніж суспільна шкідливість адміністративного або дисциплінарного правопорушення. Суспільна небезпечність злочину оцінюється за її характером (якісна властивість, що визначається об'єктом посягання) та ступенем (кількісна характеристика, ви¬ражає інтенсивність спричинення шкоди). Характер суспільної небезпечності злочину — це якісний показник, який визначається перш за все тією або іншою групою соціальних цінностей, на які посягає злочин.
2) Протиправність (формальна ознака злочину) означає передбаченість зло¬чину кримінальним законом. Значення протиправності злочину полягає в тому, що особа підлягає кримінальній відповідальності у разі скоєння діяння тільки у тому випадку, якщо таке діяння передбачено КК України. У зв'язку з цим, якщо певне діяння і становить небезпеку для суспільства, але не передбачено КК України, таке діяння не є злочином, і його вчинення не тягне за собою криміна-льну відповідальність.
3) Винність. Ця ознака злочину вказує на те, що особа підлягає кримінальній відповідальності тільки за наявності вини. У разі відсутності вини у формі умис¬лу або необережності відсутній і злочин.
4) Караність, тобто загроза застосування покарання у разі вчинення злочину. Караність як ознака злочину не тотожна із самим застосуванням покарання до
винної особи. Караність — це така ознака злочину, відповідно до якої є можливість застосування покарання до винної особи на підставі кримінального закону.
У деяких випадках діяння, вчинене особою, формально підпадає під усі озна¬ки злочину, однак воно не містить суспільної небезпеки. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК України, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істот¬ної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
Слід звернути увагу, що діяння не може визнаватися малозначним, якщо воно пов'язане з посяганням на життя, здоров'я, статеву недоторканність особи або вчинене
