здійснюється у виді:
заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк;
повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додатко¬вого покарання;
заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням.
Право клопотати про помилування має особа:
засуджена судом України, яка відбуває покарання або відбула основне пока¬рання в Україні;
засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Ук-раїну без умови про незастосування помилування;
засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо ця держава погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування.
Клопотання про помилування може бути подано особою, зазначеною вище, а також її захисником, батьками, дружиною (чоловіком), дітьми, законним пред¬ставником, громадськими організаціями тощо. Клопотання про помилування може бути подано після набрання вироком законної сили.
Якщо особу засуджено до довічного позбавлення волі, клопотання про її по¬милування може бути подано після відбуття нею не менше 20 років призначено¬го покарання.
Підготовку матеріалів до розгляду клопотань про помилування здійснює Служба з питань помилування Кабінету Президента України Секретаріату Президента України (далі — Служба). Служба має право витребувати від суду, органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, установ та органів, які викону¬ють покарання, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самовряду¬вання матеріали, необхідні для розгляду клопотань про помилування, їхню думку про доцільність застосування помилування, а також доручати їм перевірку окремих питань.
Під час розгляду клопотання про помилування враховуються:
особа засудженого, його поведінка і ставлення до праці до засудження та в ус¬тановах і органах виконання покарань, ступінь тяжкості вчиненого злочину, строк відбутого покарання, стан відшкодування заподіяних злочином збитків та інші обставини;
думка керівника установи виконання покарань або іншого органу, який вико¬нує покарання, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів тощо про доцільність помилування.
За результатами попереднього розгляду клопотання про помилування і матеріалів, підготовлених Службою, Комісія вносить Президентові України пропозиції про застосування помилування. Рішення Президента України про по¬милування засудженого оформляється указом Президента України.
Судимість. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання закон¬ної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особи, засуджені за вироком суду без призна¬чення покарання або звільнені від покарання, чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.
Особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
Такими, що не мають судимості, визнаються:
1) особи, засуджені відповідно до ст. 75 КК України, якщо протягом ви¬пробувального строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначе¬ного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додатко¬вого покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
2) жінки, засуджені відповідно до ст. 79 КК України, якщо протягом іспитово¬го строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначено¬го вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість випробувального строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;
3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займати¬ся певною діяльністю після виконання цього покарання;
4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військово¬службовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;
5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або ареш¬ту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додатково¬го) не вчинять нового злочину;
6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття по¬карання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протя¬гом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;
9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо во¬ни протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.
Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додат¬кового покарання. До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не пе¬реривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня достро¬кового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового). Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання (ос¬новного та додаткового). Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення стро¬ку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення суди¬мості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.
Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправ¬лення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК України. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ст. 89 КК України.
Порядок зняття судимості встановлюється Кримінально-процесуальним ко¬дексом України.
7.14. Бандитизм та його відмінність від розбою, грабежу і вимагання. Захист у таких справах.
Відповідно до ст. 257 КК України, бандитизмом є організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а та¬кож участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.
На відміну від грабіжу, розбою та вимагання (злочинів проти власності), об'єктом злочину є громадська безпека.
Об'єктивна сторона бандитизму включає вчинення трьох альтернативних дій: 1) організація банди; 2) участь у банді; 3) участь у нападі, вчинюваному бандою.
Отже, за умови вчинення грабежу, розбою та вимагання членами банди, таке діяння має кваліфікуватися лише за ст. 257 КК України та додаткової кваліфікації буде потребувати, коли злочини буде вчинено членами банди поза вчинюваними бандою нападами.
Грабежем (ст. 186) вважається відкрите викрадення чужого майна.
Розбоєм (ст. 187) вважається напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазна¬ла нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Вимаганням (ст. 189) вважається вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або закон¬них інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що
перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
7.15. Контрабанда. Зайняття забороненими видами господарської діяльності та протидії законній госпо-дарській діяльності. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті та незаконне відкриття або використан¬ня за межами України валютних рахунків.
Контрабандою (ст. 201) є переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України.
Окремими кваліфікуючими ознаками є ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за такий самий злочин.
Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Порушенням порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202) є здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підля¬гають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів гос¬подарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, а також здійснення банківської діяль¬ності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавст¬вом, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Зайняттям забороненими видами господарської діяльності (ст. 203) є зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями КК України.
Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності є кваліфікованими видами данного злочину.
Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Протидією законній господарській діяльності (ст. 206) вважається протидія за-конній господарській діяльності, тобто протиправна вимога припинити займати¬ся господарською діяльністю чи обмежити її, укласти угоду або не виконувати ук¬ладену
