платежів, які у тисячу і більше разів перевищують установлений за¬конодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових пла¬тежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподат- ковуваний мінімум доходів громадян.
Фіктивним банкрутством (ст. 218 ККУкраїни) є завідомо неправдива офіційна заява громадянина — засновника або власника суб'єкта господарської діяльності, а також службової особи суб'єкта господарської діяльності, а так само громадяни¬на — суб'єкта підприємницької діяльності фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали ве¬ликої матеріальної шкоди кредиторам або державі.
Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Доведенням до банкрутства (ст. 219 КК України) вважається, умисне, з корис-ливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб учинен¬ня власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяль¬ності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
Шахрайством з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України) є надання грома-дянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідо-мо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кре¬диторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.
7.19. Зловживання владою або службовим становищем.
Поняття службової особи. Службова діяльність.
Зловживанням владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) є умис-не, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Кваліфікуючими ознаками даного злочину є те саме діяння, якщо воно спри¬чинило тяжкі наслідки, а також якщо воно вчинено працівником правоохорон¬ного органу.
Службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на під¬приємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-госпо¬дарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним повноважен¬ням. Службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянст¬ва, які виконують зазначені обов'язки.
Тяжкими є наслідки, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум до¬ходів громадян.
Перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), є умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом пра¬вам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Кваліфікуючими ознаками даного злочину є перевищення влади або службо¬вих повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, а також, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
7.20. Відповідальність за хабарництво. Одержання та
давання хабара. Вимагання та провокація хабара. Захисту
справах про хабарництво.
Одержанням хабара (ст. 368 КК України) є одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй вла¬ди чи службового становища.
Кваліфікуючими ознаками даного злочину є одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попе-
редньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, та одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів пере¬вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому — та¬кий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазна¬чені у п. 1 примітки до ст. 364 КК України, посади яких згідно зі ст. 25 Закону України «Про державну службу», віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особли¬во відповідальне становище, є особи, зазначені в ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу», та особи, посади яких згідно із ст. 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.
Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погро¬зою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хаба¬ра, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Кримінальним злочином є також давання хабара (ст. 369 КК України).
Кваліфікуючими ознаками даного злочину є давання хабара, вчинене повторно.
Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи що¬до неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.
Провокацією хабара (ст. 370 КК України) є свідоме створення службовою осо-бою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара.
Кваліфікуючими ознаками даного злочину є те саме діяння, вчинене службо¬вою особою правоохоронних органів.
7.21. Відповідальність за злочини проти правосуддя. Порушення права на захист. Розголошення даних судового слідства або дізнання.
Кримінальними злочинами проти правосуддя є:
1) притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою (ст. 372);
2) примушування давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство (ст. 373);
3) втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити вико¬нанню ним службових обов'язків або добитися винесення неправосудного рішення (ст. 376);
4) умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (ст. 378);
517
5) вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням пра¬восуддя (ст. 379);
6) неприйняття рішення, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, а також невжиття, несвоєчасне вжиття достатніх заходів для безпеки працівників суду, правоохоронних органів або осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та їхніх близьких родичів служ¬бовою особою органу, на який покладено функції забезпечення безпеки зазначе¬них осіб, якщо ці дії спричинили тяжкі наслідки (ст. 380);
7) розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист, службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її служ¬бовим становищем, а так само особою, взятою під захист, якщо ці дії спричини¬ли шкоду здоров'ю особи, взятої під захист (ст. 381);
8) постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішен¬ня, ухвали або постанови (ст. 375).
9) завідомо незаконний арешт, тримання під вартою, затримання або незакон¬ний привід (ст. 371);
10) завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину (ст. 383);
11) вбивство або замах на вбивство захисника чи представника особи або їх близьких родичів у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомо¬ги (ст. 400);
12) ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, та ухилення від відбування громадських чи виправних робіт особою, засудженою до цього покарання (ст. 389);
13) злісна непокора законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбу¬ває покарання у виді обмеження волі або у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної каме¬ри) або переводилась на більш суворий режим відбування покарання (ст. 391);
14) тероризування у виправних установах засуджених або напад на адмініст¬рацію, а також організація з цією метою організованої групи або активна участь у такій групі, вчинені особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі чи у виді обмеження волі (ст. 392);
15) втеча з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинена особою, яка відбу¬ває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні (ст. 393);
16) втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього (ст. 394);
17) самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, а також неприбуття без поважних причин у визначе¬ний строк до обраного місця проживання особи, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі (ст. 395);
18) заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочи¬ну (ст. 396);
19) вчинення в будь-якій формі перешкод до здійснення правомірної діяль¬ності захисника чи представника особи з надання правової допомоги або
порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці (ст. 397);
20) перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України
