конференцій, збирання наукової інформації, складання оглядів, розподіл державних асигнувань та приватних внесків на науку. До складу академії входять видатні представники американської науки. Щорічно до її складу може бути вибрано до 50 вчених США та до 10 — з інших країн. Члени академії залучаються державними органами для консультацій з питань розвитку науки. Новаторство — нове у творчій діяльності людей. Новація — новий вид продукту, технології, методу як кінцевий результат інноваційного процесу, що його потребує суспільство. У новації реалізуються нові наукові та технічні знання, які приводять організацію до успіху на ринку. Процес введення новації на ринок називається процесом комерціалізації. Новації формують ринок нова-цій. Новизна нововведень — рівень новизни відбивають знання, що втілені в нововведеннях: нововведення на базі відомих законів і закономір¬ностей та на базі невідомих законів і закономірностей. Перший рівень — поступове поліпшення змінювання на базі вже відомих принципів. Візьмемо, наприклад, праску. В основі її функціонування лежить принцип підігріву. Протягом віків конструкція праски вдосконалюється, але принцип не змінюється. Підошву праски розігрівали на вугіллі, потім електричною спіраллю. Це нововведення на базі відомого принципу. Упровадження нововведення на базі нових законів суттєво змінює принципи діяльності організації в цілому. Рівень новизни є основним критерієм ефективності нововведень. Нововведення — процес втілення та поширення нових видів продук¬тів, послуг, виробничих процесів, ідей, методів роботи, усього нового щодо організації або її середовища. Нововведення управлінське — особливі організаційні рішення, система, процедура або метод управління, котрі суттєво відрізняються від практики, яка склалася, та вперше використовуються в організації. Ноу-хау (буквально «знаю як») — технічні знання та практичний досвід інноваційного характеру, які становлять комерційну цінність, застосовуються у виробництві та професійній практиці, але не забезпечені патентним захистом. Ноу-хау може складатися з комерційних секретів, незапатентованих технологічних процесів та іншої інформації, котра недоступна широкому загалу. Комерціалізація ноу-хау широко використовується в міжнародній практиці. Окупність нововведення — показник ефективності реалізації інно-ваційного проекту, визначений як період часу від дослідження і до моменту, коли прибуток з продажу інновацій покриє всі затрати на НДДКР. Оновлюваність продукції — один з показників, що характеризує конкурентоспроможність фірми, відображає частку нової продукції в загальному обсязі продажу. Оновлюваність технології — один з показників нововведення, ха-рактеризується частиною нових технологій, які використовуються фір-мою, у загальному обсязі технологічного обладнання. Опір змінам — поведінка, спрямована на збереження існуючого порядку речей, правил, норм, звичаїв, що виявляється у відкладанні змін на потім за принципом «почнемо нове життя з понеділка», «поживемо — побачимо» і т. д. Організації атакуючі — здійснюють добре обмірковану стратегію накопичення наукових знань як за рахунок власних лабораторій, так і за допомогою зовнішніх джерел. Вони ведуть дослідження на рівні корпорацій, за допомогою яких можна розв’язати майбутні проблеми, що лежать на шляху успішних теоретичних розробок. Вирішальним чинником є час виходу на ринок нововведень, що випереджають конкурентів, та визнання цього вибору ринком. Організаційна структура підприємства (організації) — упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів, що забезпечують функціо¬нування підприємства як одного цілого. Елементами структури є підрозділи, служби, відділи, окремі працівники та інші ланки, а також підтримувані між ними зв’язки. Структура підпорядкована цілям і завданням організації, процесу виробництва та змінюється разом з перетво¬реннями, які в ньому відбуваються. Організаційні лідери — компанії, які долають технологічні розриви і випускають на ринок продукти раніше за своїх конкурентів. Фірми-лідери концентрують увагу на результативності, працюють в умовах підвищеного ризику, але за вдалої реалізації нововведень мають високі економічні результати. Організаційні нововведення — охоплюють три основні типи: ново-введення процедурного характеру (зміни наборів показників, методів розрахунку тощо); нововведення в структурних перетвореннях (зміни підпорядкованості, координації і т. д.); нововведення, пов’язані зі змі-нами виробничих елементів, з яких складається організація (введення нових підрозділів, ланок, ліквідація застарілих структурних одиниць). Парадигма — система понять, найзагальніша модель явищ, щодо якої решта характеристик — окремі частини. Зміна парадигми — це зміна всієї системи понять. Патенти — документи, які видаються винахіднику на визначений термін та засвідчують виключне право винахідника або його спадкоємця на технічну новацію. Патент дає винахіднику титул власника на винахід, що знаходить відображення в реєстрації торгового знака — певного позначення на товарі або його упаковці. У розвинених країнах патентуються практично всі винаходи. Патент чинний тільки на території тієї країни, де він виданий. Послідовне проектування — метод організації інноваційного про-цесу, що почергово реалізується в різних функціональних підрозділах фірми. Пошукові дослідження (ПоД) — наукова діяльність, що включає «дологічні передумови», методологію та фундаментальні дослідження. Розвиток пошукових дослідів характеризується диференціацією тради-ційних наук та формуванням нових (розвиток ядерної техніки, ядерної енергії та ін.); вплив на розвиток «чистих» цілеспрямованих і абстрактно-методологічних досліджень. Метою пошукових досліджень є відкриття нових принципів створення виробів та технологій, нових, не відомих раніше властивостей матеріалів та їх сполучень, методів аналізу й синтезу. Прикладні дослідження (ПД) — виявлення шляхів і способів за-стосування відкритих законів і явищ природи на цілі виробництва в пев¬ній галузі виробництва. Принципи організації НДДКР: «осьова втулка спиці». «Осьова втулка» — це головна лабораторія фірми. «Спиці» — найбільші дослідницькі групи, відділи, які розміщені у відділеннях фірми і виконують прикладні розробки, що часто спрямовані на модернізацію існуючих технологій. Принципи стимулювання інноваційної діяльності на підприєм- стві — всебічна підтримка новаторської діяльності вищим керівницт-вом; швидкість і гласність реєстрації заявок; простота та ясність пакет-них процедур; матеріальна й моральна підтримка індивідуальних і групових пропозицій щодо новації: а) нагород¬ження; б) присвоєння почесного звання; в) публікація результатів; г) премії; д) терпимість до невдач новаторів. Проблемна група — група людей, що належить до різних підрозді-лів, які тимчасово об’єднуються для роботи над певною науковою про-блемою чи проектом. Прогрес — напрям розвитку до більш передового й досконалого, перехід від нижчого до вищого, зміни на краще (протилежність — ре-грес). Професія — це сплав культури, характеру розумової діяльності і спеціальних знань і навиків. Реадаптація — подолання інерції в поведінці, сприйняття новації, переорієнтація організації. Ризиковий (венчурний) бізнес — своєрідна форма підприємництва, пов’язаного з розвитком електроніки. Невеликі ризикові підприємства, що мають справу з розробкою наукових ідей і втіленням їх у нові технології та продукти. Цим вони відрізняються від звичайних форм дрібного бізнесу. Ризиковий бізнес характеризується непевністю його позицій на ринку. Більшість гинуть. Перевага ризикового бізнесу — гнучкість, рухливість, здатність швидко переорієнтовуватись. Необхідний капітал надходить від великих корпорацій, приватних фондів, держави на вигідних умовах. Організаційні форми венчурного бізнесу: ризикові підприємства, венчурні відділи корпорацій, венчурні фонди. Ризикові підприємства — форма господарювання в інноваційному потоці, виконують сполучну роль між фундаментальними дослідженнями та масовим виробництвом нового продукту. Ризикові підприємства доводять наукові відкриття до промислових технологій та передають результати фірмам, котрі організовують масове виробництво. Ініціаторами ризикового підприємства є невеликі групи талановитих інженерів, винахідників, учених, менеджерів. Оскільки результати невідомі — це є чималим ризиком для такого підприємства. Тому капітал, який його фінансує, називається ризиковим. Якщо підприємство досягає успіху, то воно перетворюється на самостійну господарську одиницю або переходить у власність основних вкладників капіталу. Ризикові підрозділи компаній — створюються великими корпораціями з метою опанування новітніх технологій і являють собою невеликі автономно керовані спеціалізовані виробництва. Їх фінансування відбувається за рахунок ризикового фонду, який створюється корпоративними підрозділами з відрахувань з власних бюджетів. Перші внутрішньофірмові ризикові підрозділи виникли на японській фірмі «Hitachi».
Вы читаете Інноваційний менеджмент
