Ризикофірма — являє собою фірму, яка створюється для реалізації проекту, пов’язаного з великим ризиком з погляду ймовірності його успішного завершення. Розвиток — це накопичення змін, які руйнують рівновагу і збалансованість у соціоекономічній системі та створюють умови економічного зростання, переходу системи в нову якість. Інновації, як правило, забезпечують перехід економічної системи до нової пропорційності і до нового стану рівноваги. Економічний розвиток як поступальний рух на шляху підвищення ефективності системи відбувається нерівномірно. Розробник — це спеціаліст, який доводить результати досліджень до завершальної, практично реалізованої стадії. «Силікон велі» — англійська назва «Силіконової долини», яка вузькою стрічкою простягається вздовж західного узбережжя США в 30 км від Сан-Франциско. На площі, яка дорівнює 450 км2, розміщено близько 2 тис. фірм високої технології, насамперед електронної промисловості. Центром утвореного технополіса є Стенфордський університет, заснований 1885 р. промисловиком Л. Стенфордом для підготовки ділової еліти. При університеті працюють 30 інститутів, лабораторій, наукових центрів, власних підприємств. На базі університету створено науково-технологічний парк з розвиненою інфраструктурою. Університет, крім підготовки кадрів, діє як постійний генератор нових ідей, насамперед теоретичного характеру. «Силіконова долина» виникла спонтанно, без підтримки і втручання держави на відміну від японських технополісів. Синергізм — ефект підвищення результативності за рахунок вико-ристання взаємозв’язку різних видів спільної діяльності. Джерелом синергізму може бути використання одних і тих самих виробничих потуж¬ностей чи загальнослужбових утворень, наприклад служби НДДКР, що розробляють нову продукцію для багатьох підрозділів чи загальнозбутової мережі, а також взаємодоповнюваність, коли певні методи управління одним підрозділом доповнюють прийоми управління іншими підрозділами. Система стимулювання інновацій — заходи, форми і засоби мо-тивації працівників до інноваційної творчості. Використовуються прямі та непрямі методи стимулювання. Стагнація — застій у виробництві, економіці. Стратегічна зона господарювання — окремий сегмент середови-ща, на який фірма має (чи хоче мати) вихід і який є об’єктом аналізу з точки зору окремих тенденцій, небезпек, можливостей, що випливають зі стану цього середовища. Стратегічне планування — управлінський процес створення і підтримки відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями й шансами у сфері маркетингу. Стратегічний альянс — кооперація великих фірм для здійснення взаємодоповнюючих функцій при проведенні науково-дослідних робіт та поділі фінансових ризиків. Різновиди стратегічних альянсів: консорціуми, спільні підприємства. Стратегічний господарський суб’єкт — внутрішньофірмовий підрозділ, що відповідає одночасно за короткотермінові результати та за розвиток майбутнього інноваційного потенціалу. Стратегія захисна (оборонна) — збереження і закріплення позицій фірми в певних сферах на основі модернізації, модифікації наявних видів продукції, технологій. Завданням захисної стратегії є збереження стабільного становища на ринку. Стратегія імітаційна — різновид захисної стратегії, який передбачає зменшення ризику впровадження нововведень завдяки залученню результатів наукових досліджень і розробок, проведених іншими фірмами. Стратегія наступальна — тип стратегії, спрямованої на витіснен-ня конкурентів шляхом випуску новацій і впровадження їх на ринок, захоплення нових ринків збуту чи домінуючих позицій на ринку за пев¬ним видом продукції. Стратегія технополісів — це стратегія прориву в нові сфери дія-ль¬ності на підставі розвитку мережі регіональних центрів високого технологічного рівня. Стратегія фірми у сфері НДДКР — правила прийняття рішень відносно обсягу, спрямованості, інтенсивності робіт, джерела форму-вання, характеру використання здобутих результатів. Науково-дослідна стратегія є елементом загальнокорпоративної стратегії. Субсидія — допомога в грошовій чи натуральній формі, що нада-ється державою за рахунок коштів державного або місцевого бюджету, а також спеціальних фондів. Творчість — процес створення наукових, духовних та матеріальних цінностей. Телеверситет — новий тип університету майбутнього. Базується на індивідуалізованій освіті завдяки використанню останніх досягнень в інформаційних технологіях (комп’ютери, аудіо- та відеокасети, копі-ювальна техніка). Телеверситет — це наступна сходинка освіти для тих, хто має навички самостійної роботи. Теорія Й. Шумпетера — рання концепція нововведень, висунута в працях австрійського економіста Й. Шумпетера («Теорія економічного розвитку»). Теорія стверджує, що розвиток економіки являє собою складний циклічний процес, у якому спалахи нововведень спричиняють чергування фаз кризи й розквіту. Він дав визначення нововведень, запропонував їх класифікацію, виокремив за критерієм новизни нововведення базисні і другорядні. Носієм нововведень Й. Шумпетер уважав підприємця, тому розвиток інновацій залежав від якостей особистості підприємця, яким може бути кожний. Сформулював ідею «ефективної конкуренції», яка зображує ринковий механізм як ефективну взаємодію моно-полістичних сил, що базується на конкуренції. Теорія — форма організації наукових знань, які дають цілісне уявлення про закономірності та зв’язки об’єкта. Наприклад, спосіб ведення господарства. Теорія нововведень ще достатньою мірою не розроблена. Термін окупності нововведення — показник ефективності реаліза-ції інноваційного процесу, визначений як період, що починається з досліджень і закінчується моментом, коли прибуток з продажу нововведення покриє всі витрати на НДДКР. Техніка — це предметно втілений і суспільно закріплений спосіб виготовлення чого-небудь. Наукові знання — це спосіб розуміння того, як це виготовляти. Технологічний прорив — принципово нове вирішення проблеми нетрадиційним шляхом. Наприклад, теорія відносності, ядерна енергетика. Технологічний розрив — періоди переходу від однієї технології до іншої на основі нових знань, різниці між стратегіями у сфері науково-технічного потенціалу. Технологія — розробка продукту, його виробництво, кваліфікація та фах працюючих, тобто усі чинники, які визначають рівень технологічного розвитку. Технопарк — компактно розміщений на підготовленій території комплекс дослідних інститутів, ВНЗ, лабораторій, наукових центрів, дослідних заводів та виробничих підприємств з розвиненою інфраструктурою. В основу парків покладено ідею територіального поєднання наукової думки та матеріальної бази. Технополіс — це модель технопарку. Розвиваються на базі невели-ких міст (населених пунктів), цілеспрямовано орієнтованих на розмі-щення в них науково-виробничих комплексів упроваджувальних вен-чурних організацій, що утворюють ядро, навколо якого формуються комерційні житлові та сервісні структури. Університети — центри для розвитку фундаментальної науки та центри з підготовки кадрів. За замовленнями державних відомств і промислових фірм вони також виконують важливі прикладні дослі-дження та експериментальні роботи. Широко практикують консульту-вання приватних корпорацій, допомагають роботі професорсько-викладацького складу в промисловості та державних органах на засадах сумісництва. В У. зібрані основні сили наукових працівників найвищої кваліфікації. У. стали центрами формування науково-технічних парків. Джерела фінансування У. такі: державний бюджет, приватні промислові корпорації, благодійні фонди, власні кошти. Університетсько-промислові центри — утворюються при універ-ситетах для проведення фундаментальних досліджень. Створюються за рахунок коштів ІНФ, ресурсів промислових фірм і наукового потенціалу університетів. У США організовано близько 100 таких центрів. Фірма — це найменування торговельного або промислового під-приємства, яке користується правами юридичної особи, що дає змогу відрізняти одне підприємство від іншого. Тепер фірма — складний диверсифікаційний (багатогалузевий) концерн, що існує у вигляді розгалуженої групи акціонерних компаній, пов’язаних одна з одною так званою системою участі. Якщо пайова участь становить менш як 50 %, то компанія вважається асоційованою, якщо понад 50 % — дочірньою щодо фірми. Форми інтеграції науки та виробництва — інтеграція науки та виробництва є невід’ємною частиною сучасного інноваційного проце-су. Вона набирає різних форм співробітництва фундаментальної науки та виробництва: консультування, обмін кадрами, технополіси та ін. Інтеграція вищої школи з промисловістю дала поштовх до формування нового типу вченого, діяльність якого не обмежується роботою викладача та науковою роботою, а переноситься до лабораторії, директорату промислових і фінансових корпорацій, федеральних закладів. Виникла нова професія спеціалістів, що пов’язують науку з виробництвом — науково-технічні антепренери. Вони забезпечують відбір і ефективне використання нововведень у виробничому процесі, є консультантами з питань освоєння нової техніки. Фундаментальні дослідження (ФД) — розробка гіпотез, концеп-цій, теорій у певних галузях наукової діяльності, які є основою для створення нових або вдосконалення існуючих виробів, матеріалів, тех-нологій. Наукові ідеї не вмирають і не викидаються на звалище, вони
Вы читаете Інноваційний менеджмент
