розвиток умов творчої праці, матеріальні стимули Слід зауважити, що в цілому з року в рік знижується технічний рівень розробок, які виконуються. Питома вага розробок, котрі за своїми техніко-економічними характеристиками перевищують кращі світові аналоги, у 1997 р. не сягала 2 % (у 1995 р. — 3,7 %, у 1991 р. — 5,2 %). У перерахунку на 100 фахівців, що займаються дослідженнями і розробками, сьогодні припадає 1 патент (у 1991 р. — 4 патен¬ти) [155]. Якщо порівняти 1995 р. з 1999 р. за основними напрямами інноваційної активності, то можна зазначити, що найбільший спад діяльності спостерігається серед тих економічних суб’єктів, які впроваджували нові технологічні процеси, — 49,17 %, на другому місці підприємства, що здійснювали комплексну механізацію та автоматизацію, — 33,6 %. Основні чинники, які стримують інноваційну діяльність або сприяють її проведенню, наведені в табл. 1.2. 1.5. Інноваційна інфраструктура Під інноваційною інфраструктурою розуміється сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих організацій, систем, необхідних і достатніх для ефективного здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень. Інноваційна інфраструктура об’єднує організації різних видів: фірми, інвесторів, посередників, наукові та державні установи, які своєю діяльністю охоплюють увесь інноваційний цикл — від генерації науково-технічної ідеї до реалізації нововведення. Метою створення інфраструктури є забезпечення як комплекс¬ної інноваційної діяльності, так і збереження та розвиток науково-технічного потенціалу країни в інтересах суспільства, включаючи подолання спаду виробництва, його структурну перебудову, зміни номенклатури виробів, створення нової продукції, нових виробничих процесів. Відповідно до цілей інфраструктура інноваційної діяльності включає такий комплекс взаємопов’язаних систем: • систему інформаційного забезпечення, яка дає доступ до баз і банків даних для всіх зацікавлених, незалежно від форм власності; • експертизи (включаючи державну) інноваційних програм, проектів, пропозицій, заявок; • фінансово-економічного забезпечення інноваційної діяльності, використовуючи різні джерела надходження коштів (ресурси підприємницьких структур, інвестиції інших країн, кошти інвестиційних фондів тощо); • сертифікації наукової продукції, відповідні послуги у сфері метрології, стандартизації, контролю якості; • просування нововведень на регіональні, міжрегіональні, іноземні ринки, включаючи виставкову, рекламну, маркетингову діяльність, патентно-ліцензійну роботу, захист інтелектуальної власності; • підготовку кадрів для інноваційної діяльності в умовах ринкової економіки. Кадровий потенціал для інноваційної діяльності має особливе значення: він є підґрунтям для формування всіх інших необхідних ресурсів. Особливо це відчувається в науково-технічній діяль¬ності. Тому зважена державна політика стосовно збереження кад¬рового науково- технічного потенціалу є запорукою успіху держави на світових ринках, бо інноваційна інфраструктура забезпечує темпи (швидкість) розвитку економіки країни і зростання добробуту населення. Досвід розвинених країн свідчить, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинену інфраструктуру реалізації нововведень, хто володіє найефективнішим механізмом інноваційної діяльності і використовує увесь діапазон технологій створення та реалізації інновацій. Приклад. Японія має обмежені природні та земельні ресурси, до того ж після Другої світової війни обмеженість фінансових ресурсів, віддаленість від ринків ставили країну в досить тяжкі стартові умови порівняно з іншими країнами. Сильною стороною Японії були людські ресурси. Вдала інноваційна політика японського уряду допомогла промисловості ефективно використати цей чинник і швидше, ніж інші країни, які володіли суттєвими перевагами, досягти високого рівня конкурентоспроможності, змінити пріоритетні напрями розвитку. У наш час у Японії кількість висококваліфікованих інженерних кадрів з університетською освітою значно вища, ніж у США, що сприяє науково-технічним дослідженням безпосередньо на фірмах [55]. Слід зазначити, що сфера національної науки в процесі станов¬лення ринкових відносин в Україні не ввійшла в систему державних пріоритетів. Почався процес руйнації науково-технічного та інтелектуального потенціалу суспільства, посилилась міграція з України висококваліфікованих кадрів. За межі України виїхало більше шести тисяч науковців. Нині в Україні зріс рівень безробіття у сфері науки. Так, у фун¬даментальній науці кількість працівників скоротилась майже вдвічі, а в прикладних науково-дослідних, дослідно-конструк-торських роботах та вузівській науці в 4,5 раза. Більше ніж у 4 рази скоротилась частка ВВП, яка витрачається на розвиток науки (табл. 1.3) [148]. Таблиця 1.3 ЧАСТКА ВИТРАТ НА НАУКОВО-ТЕХНІЧНІ РОБОТИ В УКРАЇНІ (ЗА ДАНИМИ МІНСТАТУ УКРАЇНИ) 1991 1993 1995 1997 1999 Фактично загальна частка витрат на науково-технічні роботи у ВВП, % 2,5 1,8 1,2 0,7 0,48 Унаслідок цього 90 % товарів, які виробляються в Україні, не мають наукового забезпечення, що гальмує не тільки науково-технічний прогрес, а й конкурентоспроможність країни на світовому ринку. Тому створення організаційно-економічних умов, які пронизували б господарську систему і забезпечували формування постійної потреби в розробці науково-технічних інновацій є основою розвитку всієї інноваційної сфери. Отже, інноваційна інфраструктура охоплює діяльність у рамках інноваційного процесу (науку — техніку — виробництво — споживання) і їй мають бути притаманні такі властивості: 1. Поширеність у всіх регіонах, що дасть змогу вирішувати на місцях задачі функціонально повного інноваційного циклу: від маркетингу і техніко-економічного обґрунтування до впроваджен¬ня у виробництво новацій з кадровим забезпеченням та сервісним обслуговуванням. 2. Універсальність, що забезпечить реалізацію будь-якого проекту під ключ у будь-якому секторі економіки чи виробництва. 3. Професіоналізм, який базується на сумлінному і якісному обслуговуванні замовника, об’єктивному і зацікавленому ставленні до «чужих» знань, наукових технологій, обладнання і си- стем. 4. Конструктивність, яка забезпечить орієнтацію на кінцевий результат. 5. Фінансова та інформаційна забезпеченість. 6. Гнучкість, яка забезпечить адаптивність інноваційної інфраструктури до змін вимог ринку. 1.6. Технологія та технологічні уклади Під технологією в англосаксонській термінології розуміється «прикладне знання». За слов’янською інженерною традицією технологія розглядається як сукупність методів обробки, виготов¬лення, зміни стану чи властивості, форми сировини, матеріалів у процесі виробництва. У сучасній інтерпретації технологія — це сукупність виробничих процесів, науково-технічних і професійних знань, методів, засобів виробництва, нової техніки, які забезпечують перетворення природної речовини в продукти промислового і побутового використання. Існують
Вы читаете Інноваційний менеджмент
