(Potentilla erecta L.) Родина розові (Rosaceae) Це трав'яниста багаторічна рослина 10-40 см заввишки, з товстим, вигнутим або простим, циліндричним, багатоголовковим, всередині червоним кореневищем і численними придатковими корінцями. Стебла тягнуться вгору. Вони короткопухнасті. Листки трійчасті, сидячі, надрізано-пилчасті з притисненими волосками. Квітки на довгих квітконіжках, виходять поодиноко з пазух листків або верхівок стебла, віночок їх з чотирьох золотаво-жовтих пелюсток, при основі з червоною плямою. Чашечка - з чотирьох внутрішніх і стількох же зовнішніх часток, які чергуються між собою. Цвіте в червні -жовтні. Росте вогких луках, пасовищах, по долинах рік, в лісах. Збирають кореневища рано навесні або пізно восени (вони пахнуть трояндами). Старі корені в темноті фосфоризують. Застосовують при ахілії, проносах, кольках, гемоколітах; при кровотечах, геморої, як засіб кровоспинний, бактерицидний, що виявляє в'яжучу дію; також при недокрів'ї (завдяки глікозиду терментиліну, дубильним речовинам, різним кислотам та смолам); при виразках шлунка і кишок; емфіземі, туберкульозі легень; при маткових захворюваннях з болями та при болісних менструаціях. Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку дещо потовченого кореня; кип'ятять 10 хвилин. П'ють по 1-2 склянки на день ковтками, за півгодини до їди, дотримуючись при колітах з неприємним запахом і наявності слизу в калових масах дієти без м'яса, сала, риби, яєць, солі, алкогольних напоїв тощо. Хворі лежать у ліжку, їм кладуть теплу грілку на живіт. При кровотечі з шлунка, кишок додають перед кип'ятінням відвару з перстачу 1 чайну ложку насіння льону. П'ють цей відвар по 1 столовій ложці кожні 2 години. Вживають також відвар з суміші кореня перстачу, насіння кмину, листків шавлії і квіток цмину піскового в співвідношенні 1:1:5:2 -беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води, варять 5-7 хвилин, настоюють і п'ють холодний настій, по півсклянки, за півгодини до їди, або теплий - при хворобах печінки, жовтяниці. Подібно діє кореневище гірчака зміїного (Polygonum bistorta L.). Тріщини на шкірі рук, ніг і на губах мажуть маззю з 5 г дрібно посічених коренів перстачу, варених 5 хвилин у склянці коров'ячого масла. Відваром 1 столової ложки кореня в 1 склянці води полощуть рот при цинготних захворюваннях, флюсі; горло - при ангіні. Вживають також при білях у жінок (для спринцювання піхви - гарячим відваром), при висипах на тілі, мокрій екземі, ранах і забитих місцях, що кровоточать. Печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.) Родина жовтецеві (Ranunculaceae) У широколистяних та мішаних лісах напровесні зацвітає чудовими ніжно-голубими квітками печіночниця звичайна. Це невисока рослина (8-15 см заввишки), з добре розвиненими прикореневими листками, що відростають від товстого кореневища. Листки мають довгі черешки, трилопатеві, цілокраї, при основі серцевидні, за формою нагадують печінку тварин. Квітки поодинокі, щ восьми -десятилистою оцвітиною, багатьма тичинками й маточками на довгих квітконіжках, що виходять з пазух лускоподібних листків кореневища. На ніч та в негоду квітки закриваються і поникають, що захищає пилок від вологи. Багаторічна тіньовитривала рослина цвіте у квітні - травні, запилюється комахами. Численні опушені плоди-сім'янки поширюються переважно мурашками. Печіночниця звичайна має декоративний вигляд і може прикрасити парки й лісопарки. Вирощувати її слід у затінених місцях групами. Добре розмножується поділом кущика. У свіжому стані рослина отруйна. Потребує охорони. Первоцвіт весняний (Primula veris L.) Родина первоцвіті (Primulaceae) Багаторічна трав'яниста рослина з родини первоцвітних, заввишки 3-7 см. Цвіте у червні - липні. Назва роду походить від латинського слова, яке в перекладі означає "перший", через те, що деякі представники цього роду є одними з перших весняних квітів виникла і українська назва роду. Рід налічує близько 500 видів, поширених майже по всій земній кулі. На Україні росте 9 видів. Деякі з них дуже багаті на вітамін С. Первоцвіт дрібний зростає на кам'янистих схилах, галявинах, серед криволісся у субальпійському та альпійському поясах Карпат. Ця маленька з ніжними квітами рослинка дуже рідкісна у нас. Вона росте лише в декількох місцях на хребті Чорногора, зокрема на горі Піп Іван. Через свою рідкісність потребує старанної охорони. Багаторічна рослина з вез листам, росте на галявинах, узліссях, у світлих лісах, чагарниках, на схилах . Цвіте наприкінці квітня. Суцвіття схоже на в'язку ключиків. Тому в народі рослину називають ключиками, а за зморщені листочки - баранчиками. ,
