Хміль звичайний (Humulus lupunus L.) Родина коноплевих (Cannabaceae) Здавна на Україні відомий як декоративна рослина. У багатьох місцевостях можна побачити його як зовнішню зелену окрасу житла. Крім того, він - цінна технічна і лікарська рослина. В культурі відомий з 768р. до н. е. Це - багаторічна дводомна рослина 3-6 м заввишки. Кореневище м'ясисте, повзуче. Стебло витке, чотиригранне, шорстке. Листки супротивні, довгочерешкові, при основі серцеподібні, 3-5-лопатеві (верхні - чергові, цілісні), округлі або яйцеподібні, по краю великопилчасті, зверху темно-зелені, зісподу - світліші, залозисті. Квітки одностатеві, верхівкові. Чоловічі суцвіття волотисті, жіночі - головчасті. Плід - однонасінний сплющений горішок. Росте у вільшаниках, серед сирих і мокрих чагарників. Цвіте в липні - серпні. Суцвіття містять хмеледубильну кислоту, камеді, алкалоїд лупулін, смоли, флавоноїди, провітамін А та вітамін С. Молоді пагони і листки - вітамін С (95-190 мг%), їх використовують для салатів і зелених борщів, ефірну олію - у харчовій промисловості та парфюмерії. Хмеледубильна кислота входить до складу препарату валокардин, що застосовується при серцево-судинних хворобах. У народній медицині суцвіття вживають при хворобах печінки, жовчного міхура, катарі шлунка і гастритах, туберкульозі легень, головних болях, запаленні нирок, малярії, як заспокійливий і протипухлинний засіб. Зовнішньо шишки використовують для примочок і припарок від синців, для ароматних ванн, виготовлення мазі проти наривів, екзем та виразок. У науковій медицині призначають як заспокійливий, протиспазматичний, сечогінний і бактерицидний засіб. Останнім часом у шишках виявлено гормон естроген, за допомогою якого регулюють кількість вуглеводів і мінеральних солей в організмі людини. В суміші з іншими речовинами хміль як антисептик використовують при зберіганні плодів та овочів, Шишки - при виготовленні пива, дріжджів. Із хмелю добувають волокно, з якого виготовляють мотузки, брезенти, мішковини. Лупулін надає стійкого зеленого, червоного і коричневого кольору тканинам, лакам. Розмножують живцями та поділом коренів навесні. На Україні, особливо в західних областях, широко культивують для одержання шишок. Рогатинський хміль на Паризькій виставці 1978 р. здобув першу премію. Шишки збирають до запліднення хмелю (приблизно в середині серпня), коли вони набувають зеленувато-жовтого забарвлення. Збирають їх разом з плодоніжкою і сушать у затінку. Цикорій звичайний, петрові батоги (Cichorium intybus L.) Родина айстрові (Asteraceae) Багаторічна шорстка рослина висотою (15)40-80(120) см. прикореневі листки виїмчасто-перистороздільні, стеблові - ланцетні. Всі квітки язичкові. Кошики 3-5 см у діаметрі, сидять здебільшого пучками в пазухах листків. Обгортка кошиків 2-рядна. Цвіте з червня до осені. Росте на вигонах, схилах, уздовж доріг. Кошики цикорію розкриваються о 5-6-й годині ранку, а о 10-й вже закриваються, їх використав для створення квіткового годинника видатний шведський ботанік Карл Лінней. Цикорій може бути й барометром: його кошики на дощ не розкриваються. Шкірясті листки цикорію зібрані у прикореневій розетці. Довгий стержневий корінь проникає в грунт на значну глибину - до ґрунтових вод. Цикорій широко використовується у народній медицині. Молоді листки їстівні, в них містяться вітамін С, каротин; салати з них особливо корисні для хворих на діабет (у рослині є інулін). На пасовищах цикорій добре їдять тварини. Цикорій - чудовий медонос, дає багато нектару і пилку. Корені використовують як сурогат кави. З цією метою у культурі вирощують цикорій городній (С. endivia L.). На Україні в дикому стані росте один вид цикорію.
