Брусниця - невеликий, до ЗО см заввишки кущ, живе до 300 років. Стебло прямостояче з округлими короткоопушеними гілочками. Листки чергові, обернено-яйцеподібні або еліптичні, на верхівці тупі або дещо виїмчасті, цілокраї або з неясно зарубчастими краями, загнутими вниз, зверху темно-зелені, блискучі, зісподу світліші, з темними крапчастими ямочками. Квітки з дзвоникуватим білим або блідо-рожевим віночком, зібрані у верхівкові густі китиці. Плід - куляста яскраво-червона ягода до 0,8 см у діаметрі. Цвіте у другій половині травня і в червні, ягоди достигають у серпні - вересні. Поширена в Карпатах, де росте на полонинах, доходячи місцями до гірських вершин. Часом утворює суцільні зарості на площі у кілька гектарів. Для лікарських потреб використовують сушене листя і достиглі ягоди брусниці. Листки містять глікозид арбутин, флавонол, гідрохінон, дубильну і виннокам'яну кислоти, ягоди - бензойну кислоту, яка має антисептичні властивості, вітамін С (2,2%), цукор (7-9%), а також яблучну, лимонну, оцтову кислоти та дубильні речовини. Ягоди вживають свіжими і переробленими. З них готують варення, компоти, джем, начинку для цукерок, сік, маринади, екстракти, напої. Квашена брусниця має приємний смак й може тривалий час зберігатись, її застосовуюиі як гарнір до м'ясних і рибних страв, додають до салатів. Використовують листки брусниці як сечогінний і дезинфікуючий засіб при нирковокам'яній хворобі, ревматизмі, подагрі, циститах. Антисептична й протизапальна дія препаратів з листків брусниці подібна до дії листків мучниці. Ягоди застосовують при запальних процесах, а відвар усієї рослини (зібраної у період цвітіння) - при ревматизмі, простуді, кашлі, захворюваннях печінки, нирок, сечового міхура, гіпертонії. Розмножувати брусницю в домашніх умовах важко. Найдоступніші способи - насінням та поділом куща. Ягоди збирають з середини серпня до перших приморозків. Листки -зразу після сніготанення і до початку цвітіння або восени після збирання ягід. Збирають вручну, почорнілі листки відкидають. Сушать у сушарках або під. наметами з доброю вентиляцією, розсипаючи тонким шаром на папері чи тканині Буквиця лікарська (Betonica officinalis L.) Родина губоцвіті (Lamiaceae (Labiatae) Багаторічна трав'яниста рослина 30-60 см заввишки, з коротки^ кореневищем, яке щороку дає пучок листків з довгими черешками. СтеблЯ висхідні, прямі, звичайно не розгалужені, чотиригранні. Нижні листки довгочерешкові, у прикореневій розетці, стеблові - супротивні, майже сидячі, 2-3 пари. Листки, як і вся рослина, більш-менш довгошорстковолосисті, великі, яйцеподібно-видовжені або довгасті, тупі, при основі серцеподібні, по краку зарубчасті. Квітки зібрані в густі пазушні багатоквіткові кільця, зближені • колосоподібне суцвіття, нижні кільця бувають віддалені. Квіткові кільця виходять із пазух верхівкових листків. Квітки неправильні, двогубі. Віночок світло-пурпуровий або пурпуровий, пухнастий. Плід - розпадини чотиригорішок. Росте в мішаних лісах, серед чагарників, на луках. Цвіте у червні -1 вересні. Буквиця лікарська містить гіркі і дубильні речовини (стахідрин, холіні бетоніцин), алкалоїди (0,1-0,5%), слиз і ефірну олію (до 0,058%). 1 Надземну і підземну частини використовують як відхаркувальний (пря| кашлі й астмі), сечогінний, жовчогінний, легкий проносний засіб; траву - при] поганому шлунковому травленні та підвищеній кислотності; листки - яш проносний, болезаспокійливий засіб, при ломоті, хворобах сечового міхурал паралічі, подагрі, простудах горла і грудей. У ветеринарії молочний відвар листків дають тваринам при запаленні кишок. Порошок з сухої рослини використовують для отруєння мишей. Молоді листки вживають в їжу які вітаміни. З трави одержують буро-оливкову фарбу, яку використовують для фарбування вовни. Розмножується насінням і вегетативно (поділом куща, відсадками, І живцями). При висіві тільки-но зібраного насіння на глибину 1-1,5 см та] ширині міжрядь 35-40 см сходи одержують навесні, при літній сівбі - на 12-1 15-й день після неї. Вперше зацвітає на третій рік життя. Плодоносить регулярно. Залежно від величини кущ ділять на 2-4 частини і висаджують на! відстані 25-30 см одна від одної; міжряддя - 30-35 см. Догляд як при насінному, | так і при вегетативному розмноженні полягає в розпушенні і прополюванну міжрядь. Збирають листки і надземну частину під час цвітіння. Сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Вербена лікарська (Verbena officinalis L.) Родина вербенові (Verbenaceae)
