— Не знаю, де, - каже матушка.
— А нам треба його. Мій Іван купив хорошого коня, підіть подивіться.
Приходять.
— Здрастуй, Іване!
— Здрастуйте, матушко!
— А де це батюшка? Ось я вам коня доброго купив, подивіться.
- Ну, жінко, піди принеси горілки, ми й вип'ємо за коня.
Пішла вона, а мужик став з матушкою любуватися. А батюшка лежить на печі і тільки дихає, аж за голову взявся.
«От чорт! — думає. — Мені з його жінкою не попало гулять, він мене так обдурив!».
Приносить жінка горілку і питає:
— А батюшки ще немає?
А матушка, вже напившись добре, кричить:
- А на чорта він здався!
Випили, закусили, погуляли, як належиться, а піп мало не задушиться від злості.
Пішла матушка додому, а про лошака й забула, що такий є.
Мужик ходив, ходив по хаті, а тоді глядь — щось на печі лежить. Він і питає:
— Що то сопе на печі?
А піп вже й дух притаїв.
— Та то я жебрака пустила переночувати!
— Що ж ти, дурна, чоловікові попоїсти не дала. Ти не їздиш дорогами, так лиха не знаєш! А він, напевно, їсти хоче, та й чарку б випив! Старий, злізай з печі!
Не злізає піп — боїться.
— Я тобі кажу, злізай, а то все одно стягну!
Встає піп, злазить. А мужик:
— Ой, здорово обріс, старий, в нього вошей мабуть багато. Та то нічого! Ну, сідай вечеряти, а я тебе потім обстрижу, бо тебе нужа з'їсть!
А він, бідний, вже не їсть, а чекає своєї кари... А мужик не довго думав, посадив його на лавці, обстриг наголо, бороду відтяв. Тоді на жінку:
— Піди куль соломи принеси!
А той піп думає:
«Ще запалить, сукин син, щоб осмалений вийшов», та й сидить вже ні живий, ні мертвий.
Мужик постелив чорну ряднину на солому та до попа:
— Лягай, старий, тепер вже воші тебе не будуть кусати.
Ліг він, бідолаха, і вони полягали, нібито поснули. А піп як хряпне дверима, та давай тікати, мало дверей не виломив. А селянин аж заливається, так сміється.
— Біжи, біжи, до чортової матері, більш не будеш до чужих жінок лазити!
Якось доплентався піп додому, вже їсти не просить, а закутався з головою в ковдру і спить. А тут у мужика дитина померла. Прийшов до батюшки:
— Де батюшка? — питає. — А то у мене немовля померло.
А матушка до нього:
— Іще відпочиває батюшка. Піду розбужу!
Підняла ковдру, а він при тілі бритий, ні вусів, ні бороди.
— Де це ти був?
— А ти де була?
Так шість неділь не ходив батюшка правити, аж поки відросло трохи. Тоді пішов знову до церкви. А люди дивляться, що піп перемінився, та й кажуть:
— Батюшка, напевно, хворий був, що аж голова вилізла.
А мужик сміється:
— Еге ж, хворий був! Це я його коло жінки спіймав, так обстриг, сукиного сина!
