Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Волакіс, зводячи його з глузду, він іще міг боротися. Проте коли поряд із нею з’явився Лоренс Катнер, сили Грега вичерпалися. Результат відомий: визнавши свою поразку, Хаус дозволив відвезти себе в психіатричну лікарню, а його команда почала розпадатися.

Виявилось, таких різних людей тримав укупі саме Грегорі Хаус. Але аби всі інші зрозуміли це, доктор Лоренс Катнер мусив померти.

^{Доктор Катнер лікує пацієнтку}

З особової справи

— Лоренс Катнер любить експеримент заради самого експерименту, навіть якщо це експеримент над собою: якось він встановив світовий рекорд з повзання, подолавши дистанцію в 32 км.

— Лоренс забобонний, що повною мірою виявляється в епізоді з котом, який нібито є вісником смерті. Це дає Хаусу широке поле для знущань.

— Є підозра, що Катнер — прихований мазохіст. Цим пояснюється і схильність до хворобливих експериментів, і байдужість до знущань Хауса, і запрошення Ембер Волакіс на побачення (він був упевнений, що дістане відмову).

— Катнеру все швидко набридає. Він так потребує новизни, що, коли її немає, сам повинен що-небудь придумати. Можливо, ця риса — одне з пояснень самогубства.

Едвард Воглер, мільйонер-самодур

Поява в лікарні Принстон-Плейнсборо такої людини, як Едвард Воглер (Edward Vogler), якого грає актор Шай МакБрайд (Chi McBride), лише здається несподіваною. Насправді творці «House M. D.» прорахували все дуже точно. Ближче до середини серіалу глядачі, що прийняли Грегорі Хауса — принципово нового героя — могли відчути втому від одноманітності. Ось уже кілька тижнів поспіль геніальний діагност лише те і робить, що виявляє невидимого ворога, перемагає його і при цьому примудряється безкарно принижувати не лише своїх підлеглих і єдиного друга Джеймса Вілсона, але і безпосереднього начальника — доктора Лізу Кадді. Чому його терплять, не звільняють і таємно обожнюють, глядачі вже знають. Нічого нового усередині серіалу за цей час не сталося. Тому потрібен був персоніфікований ворог, якого не виявить МРТ і якого не позбудешся фразою «починайте лікування». До того ж Хаус здається надто вже невразливим для свого оточення. Йому потрібно влаштувати хороший струс.

^{Едвард Воглер}

Так у чотирнадцятій серії з’явився чорношкірий дебелий мільйонер Едвард Воглер, котрий, вклавши 100 млн дол. у розвиток лікарні, стає головою ради директорів Принстон-Плейнсборо. Інтерес Воглера до лікарні пояснюється просто: як власник крупної фармацевтичної фірми він хоче перетворити медичну установу на лабораторію, де випробовуватиме свої препарати на хворих. Спочатку глядачі й керівництво лікарні сприймають Едварда Воглера як мецената й філантропа. Тим більше, що автори серіалу свідомо збивають глядачів з пантелику кольором шкіри мільйонера.

Річ ось у чому: з міркувань політкоректності, що в Сполучених Штатах дедалі більше домінують і визначають манеру суспільної поведінки, темношкірий американець не може бути виведений головним лиходієм, якому протистоїть білий. У кращому разі афроамериканець може бути рівноправним членом команди «хороших хлопців» (як у випадку з Ериком Форманом), в гіршому — може бути не головним «поганим хлопцем», а його підручним, менш значимим персонажем. Наприклад, американські поліцейські серіали останніх років показують команду сищиків, у якій рівноцінні ролі грають білий, чорношкірий, жінка й азіат. Таку картину, зокрема, ми спостерігаємо в серіалі «Декстер» — одному зі згаданих раніше культових серіалів останніх років: «убивчим» відділом поліцейського управління Маямі тут керує жінка. Вона — кубинка, а в підпорядкуванні у неї біла жінка, латиноамериканець, чорношкірий і японець. Тому в серіалі «Доктор Хаус» чорношкірого філантропа спершу ніхто ворогом не вважає, бо це не в традиціях актуальної масової культури, законів якої дотримуються творці серіалів.

Коли Хаус починає конфліктувати з Воглером, це спочатку не сприймається серйозно. Кадді списує таку поведінку Грега на расизм, у якому його неодноразово звинувачували, а членам його команди взагалі байдуже: їхній бос знайшов чергову жертву для своїх дотепів. Так само здається і глядачам. Але вже на початку п’ятнадцятої серії ситуація прояснюється: Воглера Хаус ненавидить не тому, що Хаус — расист і мізантроп, а через те, що мільйонер банально купив лікарню разом із людьми, і тепер розпоряджається всім, як своєю власністю. І бавиться своїми живими іграшками: Воглер отримує задоволення, сварячи членів команди Хауса між собою і шантажуючи їх звільненням. Грег навіть прозвав Воглера «безжалісним корпоративним рейдером», натякаючи на те, що мільйонер не пожертвував лікарні ні копійки, а захопив її без бою.