Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

Нащадок старовинного роду Ван Дьєнів був на званий Каспером за дав ньою родинною традицією. В спадок йому передалася яскрава зовнішність, і, ставши актором, Ван Дьєн почав грати красенів у серіалах, героїв у фантастичних бойовиках і, що дивно, жертв у фільмах жахів. Нашому глядачеві відомі «страшилки» за його участі «Пітон» (Python, 2000) та «Сонна лощина» (Sleepy Hollow, 1999). Проте друзі дитинства Роберт і Каспер разом так і не зіграли: Леонарда вабила сцена. «Я досяг усього, чого хотів, — говорив пізніше актор. — В дитинстві я хотів бути Кевіном Кляйном і Семом Ватерстоном. Я виріс на спектаклях нью-йоркського «Публічного театру», на Шекспірі, на грі Меріен Селдес. У мене 14 спектаклів на Бродвеї, але про це зараз потрібно всім нагадувати, таке життя».

^{Роберт на початку акторської кар’єри}

Роберт Шон Леонард закінчив Колумбійський університет. Почавши грати в театрі, все-таки піддався впливу Каспера Ван Дьєна і спробував себе в кіно. Після маленьких ролей у фільмах «Мангетенський проект» (Manhattan Project, 1986) і «Мій найкращий друг — вампір» (My Best Friend Is A Vampire, 1988) актор домігся великого успіху, зігравши Ніла Перрі, чутливого та вільнодумного студента, що вчинив самогубство у фільмі «Товариство мертвих поетів» (Dead Poets Society, 1989). У колах інтелектуалів цей фільм режисера Пітера Віра вважається культовим. Свого часу картину номінували на премію «Оскар». Щоправда, її мусив отримати колега Роберта Шона — Робін Вільямс.

^{Роберт Шон Леонард в образі Ніла Перрі}

Наступне десятиліття після тріумфального фільму не принесло Леонарду ні гучних акторських успіхів, ані нищівних поразок. І лише в 2001 році Роберт Шон отримав премію «Tony Award» як найкращий актор за виконання головної ролі у фільмі Тома Стоппарда «Винахід кохання» (The Invention of Love). За рік його номінували ще раз. Проте Роберт Шон Леонард, не беручи участі в гучних проектах і не прагнучи зоряної слави, як і раніше, залишався одним із багатьох майстрів своєї справи.

^{Роберт Шон Леонард — доктор Вілсон}

Все змінилося, коли для серіалу «Доктор Хаус» знадобився актор саме класичної театральної школи на роль Джеймса Вілсона, найкращого друга і водночас — вічної жертви доктора Грегорі Хауса. Ця людина повинна була володіти внутрішньою силою, яку до певного часу стримує в собі. Саме ця сила допомагає Вілсону, витримуючи кепкування Хауса, зберігати справжню чоловічу дружбу. Як показав час, Роберт Шон Леонард ідеально втілив на екрані задум продюсерів.

Роберт Шон Леонард — про себе, Хауса і Джеймса Вілсона

— Я не дивлюся «Доктора Хауса». Сама ідея дивитися на самоті на себе в телевізорі здавалася мені божевільною. Щось із розряду розпиття пляшки віскі «Maker’s Mark» з пістолетом напоготові, аби після того застрелитися. Тому я не дивився жодного сезону.

— Я ніколи не був би щасливіший, ніж за такої кар’єри, яка у мене зараз. І поки що я не хочу нічого міняти. Гроші — це добре, і я радий, що отримую їх та можу відкласти на подальше життя, коли гратиму в Лінкольн-центрі п’єси Тома Стоппарда, нічого при цьому не заробляючи. Але правда, я чудово почуваюся і не переживаю, що працюю лише два дні на тиждень. Бо ось ці головаті хлопці, котрі просувають серіал, або команда монтажу, — вони по 16 годин у студії, постійно повторюючи «тахікардія, вовчак, бла-бла-бла». Я щасливий із тією роллю в серіалі, що у мене зараз, я не хочу нічого більшого.

— Досі я не знав нічого про ТБ, я ніколи не знімався в серіалах. Але тепер я чудово знаю, що є процедурні серіали, а є персонажні. «Закон і порядок» — процедурний, а «Анатомія Грей» — персонажний. Є дуже простий тест, як визначити, до якого типу належить той або той серіал. Досить запитати: «Чи спав Сем Вотерстон з асистенткою в фільмі «Закон і порядок»?» І якщо відповідь: «Гадки не маю. Значно більше мене цікавить юридичний бік кожної історії», — тоді це процедурний серіал. Наш проект повинен мати щось від