— Люди правителя і аґенти Джи Тау з управління «С». Ними керує полковник делла Варда, небіж канцлера Мадина. Він дуже погана, жорстока людина, і ми хвилюємося.
— Їм відомо, хто вона?
— Так.
— Буде важко визволити її з лап Служби. Але я спробую. Мені потрібна найповніша інформація про тутешніх аґентів Джи Тау і контррозвідки Флоту в поселенні і в копальнях. Плюс деталізована, дуже деталізована схема купола з відмітками шлюзів, дверей, спостережних пристроїв. І ще… Коли я йшов сюди, Гумм розповідав мені про тормага, який прорив тунель у житлову зону «Починання». У вас випадково немає під руками пари дресированих тормагів?
Готельний блок Резиденції Джи Тау,
головний купол Центрального поселення,
планета Кідронія (4КВ67:3) системи Абелари.
13 семпрарія 416 року Ери Відновлення
— Леді Ґвен усе ще в «червоній кімнаті»? — запитав у Маркова Вольск, коли тіронієць увійшов до їдальні.
— Цілком можливо. Коли я виходив звідти, три стандартних години тому, вони з Тамою все ще переглядали записи через інвертор[34] і чаклували над моделлю. Прикинь, наша баронеса вважає, що слизняки є не просто паразитами. Вони — така собі форма життя, яка керує шустряками. Оригінальна ідея? Клубочки слизу командують блохозаврами. Тебе ще не знудило від усіх цих чудовиськ?
— Цу. Ми тому й науковці, що висуваємо різні гіпотези. Між іншим, я так розумію, що ця місцева сексі тобі сподобалася.
— Яка ще «місцева сексі»?
— Не прикидайся, Рене. Я маю на увазі Таму.
— А чому ти вирішив, що Тама — «місцева сексі»?
Вольск витріщився на детектива:
— Гело сказав, що вона ксенобіолог місцевої Служби.
— Алексе, дорогий, тобі потрібно бути уважнішим.
— Тобто?
— А що тут у нас на сніданок? — Марков поглянув на дисплей сервіратора. — О, «кідронійські котлетки» з томатним салатом! Це повинна бути якась смакота. Спробуємо… У нас на Тіронії не роблять томатних салатів. Тільки синтетичні кетчупи.
— Рене, не зістрибуй з теми. Ти щось таке просік, я ж бачу.
— Я ж детектив, Алексе. Це моя професія — щось якось і десь просікати… А що ж це за фіґня така: «ескалоп по-адміральськи», га? Ти коли-небудь їв адміральські відбивні? А пивом їх запивають? Чи лише тим їхнім кислим морсом.
— То що там не те із Тамою?
— Там все «не те».
— Що «все»?
— Ти звернув увагу на тональну косметику на її шиї?
— Ні.
— От бачиш, ти навіть не подивився на шию найкрасивішої дівчини, яку ми зустріли на цій планеті. І про що ж з тобою балакати після такого проколу? Ну гаразд, не ображайся, я жартую… Вах, скажу тобі, ці котлети — це ж щось із чимось! Спробуй, тобі сподобаються. Спробуй, спробуй… І замов собі пиво номер дванадцять. Здається, воно натуральне.
— Натуральне?
— Настояне на місцевих головоногих.
— Цу!
— Жарт.
— Я розумію, не ідіот… Так яка там біда з Таминою косметикою?
— Вона накладена у двох місцях. Тут і тут, — Марков притиснув вказівний і великий пальці правої руки до своєї шиї. — Накладена для того щоби щось від нас приховати. Здогадайся з трьох разів, що саме?
— Приховати від нас?
— Ну, напруж мозок, поміркуй. Що залишає на шиї дві великі червоні плями?
— Страхувальний затискувач кокону?
— О! — Марков з насолодою ковтнув пиво. — Як висловлюються наші друзі-конторщики: ти на правильному шляху, омадо. Саме так: шийний затискувач протиперевантажного транспортного кокону космічного корабля. Плями від його липучок зазвичай зникають під час карантину, через дві доби. Який висновок напрошується?
— Тама прилетіла з іншої планети?
— І, на відміну від нас з тобою, вона не зависала три доби на карантинній станції.
— А можливо, у неї надто ніжна шкіра?
— Не дуркуй.
— Або ж прищі.
