— Ви наразили на небезпеку усю Імперію.
— Я відповім за свої помилки. Відповім, не сумнівайся. Але відповідатиму не перед безрідним копом з Тіронії… Якщо дійде до слухань, мені буде про що розповісти сенатській комісії… Ми теж дещо знаємо. Не пальцем роблені. Ми не довіряли клоноробові й теж себе страхували. Наші аналітики запевнили мене і Сен-Алена, що руйнівний потенціал був закладений Тейсаном у клона чоловічої статі.
— І ви його вбили.
— Так. Це було замасковано під нещасний випадок. Ми зробили це, незважаючи на те, що за клона вже були заплачені великі гроші. Такі великі, що ми боялися, що нас не зрозуміють інші члени Ради директорів. Його батько, — Калаус кивнув на Шайнара, — нас би не зрозумів в жодному випадку. За такі гроші можна було побудувати космічний корабель… Не лише ти, Марков, турбуєшся про безпеку держави.
— Щось ви із тим вашим Сен-Аленом недотурбувались. Перемудрили?
— Так вийшло. Бувають непереборні обставини… Він був генієм, цей Тейсан. Він довго плекав свою помсту, він сидів у темряві й плів свою павутину. І розрахував усе на багато кроків наперед. У нас не було часу на таку ретельність. Ми ж лише бізнесмени, копе. Ми зайняті люди, у нас немає часу на передбачення всіх підпільних комбінацій. Ми просто робимо гроші й захищаємо наш бізнес. Ми надто пізно усвідомили свою помилку та діяли без належної наполегливості. Але можна було ще все виправити. Можна було. Якби Орман думав головою, а не яйцями… Тобі не треба було одружуватися з нею, Ормі… Ми попереджали його, але…
— Ти балакучий кретин, Ніко, старий балакучий цурк… — чоловік Шерми приречено похитав головою.
— Я беру з собою громадянина Ормана Шайнара для проведення подальшого дізнання, — повідомив Марков.
— Забирай. Ані я, ані Рада колонії не будемо перешкоджати. Нехай це стане йому уроком… — Калаус змахнув зі столу шматки розірваної сигари. — Відпусти Мілу, копе. Дівчинка ні в чому не винна.
— Не винна? — Шайнар підскочив, але кіборґ миттєво відреагував на різкий рух і спрямував на нього дуло паралізатора. — Це ж її грьобаний татусь Вудро запропонував Раді директорів найняти того клонороба. А може, Вудро теж був заколотником? Це ж була ваша ідея. Клони-телепати! Абсолютний захист від промислового шпіонажу! Це ж ви почали цю мутну шнягу — ти, Вудро і ваш вірний собака Сен-Ален. Може, вас підкупили ящери? Ви, ви це все замутили, а розгрібати за вами будуть моїми кістками, так?
— Ти сам нарвався, — махнув рукою Калаус. — Ти міг мати будь-яку з жінок, але, наче малолітній шмаркач, запав на цю суку. Ти міг би не робити її своєю законною дружиною. Ти міг відректися від неї, коли її врешті-решт викрили. Для тебе не було нічого неможливого, Ормі, але ти завжди вперто обирав найгірший із варіантів. Ти і твій брат Рама зганьбили клан Шайнарів, зганьбили ім'я своїх предків. Ви підставили нашу компанію. А твоя кохана клонка, Ормі, кинула тебе, як непотріб, зраджувала тобі на очах всього світу. Зраджувала з твоїм братом, з офіцерами Служби, з Дорою, навіть із цією дурепою, — Калаус очима показав на звільнену кіборґом Мілу. — Зі всіма поспіль. І це ж тебе принижувала навіть не жінка, а якась клонка, штучний виріб. Істота, яка вилізла з інкубатора. А ти вперто робив вигляд, що все добре. І нікого не слухав. Хто ти після цього, Ормі? Помовч! Я знаю, що вона могла спокусити будь-кого, зламати волю, загіпнотизувати. Знаю, так… Але ж і ти не будь-хто. Ти — нащадок славних Шайнарів, батьків колонії, сенаторів і президентів. Немає тобі виправдання і не буде. За все відповідатимеш. За себе і за брата. Добре, що ваш батько вже перейшов до Темного боку буття. Не бачить цієї блювотини… Комісаре, — звернувся Калаус до Маркова. — Клонка тепер на «Максвелі». Орманів брат допомагає Шермі. Вона з ним живе.
— Це нам відомо. Але лайнер «Максвел» невідомо де, сенаторе. Останній раз зовнішні станції зафіксували його на Сімдесят першому лімесі. Це було два тижні тому. Потім він зник. Розчинився.
— Вони мають бути десь у Секторі Кастора. Десь поряд із Нолою.
— Навіщо Шермі Нола?
— Там архіви її творця. Там, у підпіллі, її однодумці. Шукай клонку в районі Ноли.
Планета Нола. Витримки з другого арпікранського видання книги «Історія колонізації планет Сектора Кастора» Нола (4КВ06:2) — друга планета системи зірки Ніргарі (давня назва — 47-а Великої Ведмедиці). Планета земного типу, відстань до Ніргарі — 124 мільйони кілометрів, орбітальний період — 285 днів, ексцентриситет — 0,13, екваторіальний діаметр 11 066 кілометрів, маса 0,83 земної, період обертання навколо осі — 112 діб, нахил до площини орбіти — 18 градусів.
Планету відкрили у двадцять першому столітті Ери Посланців. Першим пілотованим кораблем, який досягнув Ніргарі у 109 році Ери Відновлення, був лінкор «Арсіноя», котрим командував адмірал Сідні Столкін. Він дав другій планеті системи ім'я «Анола» на честь своєї старшої доньки, хоча планета вже мала офіційну астрономічну назву «Ністрінія». Колонізація Аноли-Ністрінії почалась в середині третього століття ЕВ. Юридичною метрополією, за традицією, виступила Земля, але головний потік поселенців сформували перенаселені планети Сектора Центавра. Головним економічним мотивом колонізації вважаються унікальні природні ресурси, сконцентровані в екваторіальному поясі планети.
<…> Атмосфера планети — аргонова, з малим вмістом азоту і кисню. Біосфера — малорозвинена, переважно океанічна, представлена аналогами земних протерозоїв і трилобітів. Океан займає 93 % поверхні планети, але він не глибокий, з великим вмістом арсенідів. Суходіл представлений скупченням вулканічних островів, розташованих в екваторіальній зоні та біля Південного полюса. Колоністи проживають переважно у містах-куполах, розміщених на плаваючих платформах. Найбільше місто і столиця колонії — Столкінбаад, 673 тисячі мешканців. Економіка базується на експорті рідкісних металів, спеціалізованих клонів та на індустрії розваг. Остання швидко розвивається, перетворюючи Нолу на туристичну планету <…>
<…> Імператор Сіоран Третій надав Нолі статус керуючої планети Сектора Кастора і призначив першим намісником Сектора свого брата принца Мартіна. Він залишався намісником майже тридцять років. На честь принца Мартіна було названо північний океан планети. В часи громадянської війни 312 року політичні лідери Аноли-Ністрінії перейшли на бік узурпатора Мелетина Менара, підтримавши його фінансами і паливними ресурсами орбітальних баз керуючої планети. На знак вдячності Мелетин надав колонії особливі права самоврядування. Посада намісника була ліквідована. Фактично Анола-Ністрінія стала незалежною і була звільнена від сплати майже всіх імперських податків. Це призвело до бурхливого зростання економіки та до посилення потоку переселенців з бідних колоній. Анола-Ністрінія побудувала власний торгівельний флот, а потім почала купувати військові кораблі, переважно безпілотники земного виробництва. Ноланці офіційно проголосили незалежність у 327 році ЕВ. Новостворена держава отримала назву Республіка Нола. Також Нолою (місцевою діалектною формою назви «Анола») стали неофіційно називати й саму планету. Попередні варіанти назви поступово вийшли з обігу <…>
<…> Перший президент Республіки відмінив імперську систему станових привілеїв і категорій громадянства. Була скасована дія імперських законів, що обмежували генетичні модифікації людського тіла (так звані «Великі закони Отців-Відновлювачів»). На Нолі почались масштабні експерименти в галузі генетичного вдосконалення людей з метою призвичаїти їх до життя в атмосферах інших світів. Нові серії ноланських клонів стали популярними у всіх світах, що різко збільшило експорт штучних людських організмів. Швидкий економічний розвиток Республіки забезпечив успіх її експансії у Секторі Кастора. До складу Республіки увійшли колонії Кідронія і Бальсана. Після цього змінилися устрій і назва держави. Депутати від Кідронії і Бальсани увійшли до складу Конґресу Федерації Ноли (338 рік) <…>
<…> Після оформлення Федерації в її юрисдикції опинилось практично 50 % видобутку рідкісних металів і мінералів, що вівся в зоні розселення людської раси. Торгівельна еліта Федерації почала стрімко збагачуватися, в руках її лідерів у середині четвертого століття ЕВ сконцентрувалися величезні фінансові і матеріальні ресурси, співставні з ресурсами кількох десятків світів Імперії, яка стрімко біднішала. Імперію роздирали війни між військовими кланами. За ініціативою політичних еліт Альфи Альфи і Аврелії, які найбільше потерпали від конкуренції з боку Федерації Ноли, Імперія проголосила Федерації війну. Уряд імператора Каоасара Другого[61] спрямував до Сектора Кастора Десятий флот під командуванням адмірала Гейса (346 рік ЕВ). У вирішальних битвах, які відбулись у кометному поясі Ніргарі і на П'ятдесят третьому лімесі, безпілотні фреґати Федерації завдали відчутних втрат Десятому флотові. Серед знищених крейсерів був і флагман Гейса «Маджид». Імперський уряд змушений був почати переговори. У 348 році Федерація встановила повний контроль над торгівельним трафіком у Секторах Кастора і Центавра. Сукупне населення Федерації досягло двохсот мільйонів. А в 351 році заявку на вступ до Федерації подала колонія Арпікран з населенням у
