Вірші ставали кращими і злішими.
Уся твоя база даних записана на гулящих водах, записана на бурштинових вервичках, записана на короткій зливі. Я читаю її крізь тугі лантухи любові, крізь висохлий піт трьохсот двадцяти спартанців, здоровенних хлопів із твердим м’ясом на нетвердих місцях. На мутному рейді за маяком студентки складають любовний перелік. Сто п’яте ім’я таке ж, як шосте, двадцяте, тридцять восьме плюс. На мутному рейді за йобнутим маяком, що світить на степ і зачернює сракою море, студентки гундосять ска-пісні тупі як плескіт, як темрява і позапланетний пил. Пісню бу-бля співа золотава блондинка. Звичка їбе гомінойда. Блюз крілів торохкоче чорнявка. Течуть волохаті струмки, течуть біля зла маяка до зогнилих очей листоноші, він приніс мені твою базу даних. Думаю, що той божевільний маяк якось підсвідомо пов’язаний з більярдними кулями, а от згадану базу даних приніс мені не листоноша, а колишній офіцер СБУ. Цьому бійцю невидимого фронту я заплатив три сотні зелених президентів за
