Троглодити ховалися в печерах і нападали на воїв Гормізда вночі. Вороги хазар труїли провідників та вивідувачів, а полонених майже не було, бо гірські дикуни втікали під полону в смерть, розрізаючи собі черево в оточенні, в безнадії.
Аж ось одного дня арсії впіймали родину троглодитів, і Мелхиседек був тлумачем на допитах. Старша жінка встигла проковтнути трунок зеленої міді і сконала з прокльонами Гормізду. Її чоловік вмер із залитою в горлянку киплячою олією. Окрім дикунських молитов, він не сказав ні слова.
Розлючений Гормізд обіцяв катам страшну смерть, якщо й діти троглодитів не покажуть шлях до таємних печер Харвада.
Дітей було двійко. Налякані Горміздом, кати почали з дівчини, а хлопчика прив'язали до стовпа і відрізали йому повіки, щоб не зміг заплющити очей, дивлячись на страждання сестри. Кати знали стару перську науку: жінки страждають від болю, а чоловіки від страху перед болем.
Дівчину запитали про шлях до гірських печер. Сім разів запитував її Мелхиседек про печери, а вона мовчала. Останнього, сьомого разу їхні погляди зустрілись і відчув син Левія, що книжні знання про непохитність обріїв і Чисел вбогі у знаках своїх…
Коли й сьомого разу дівчина промовчала, кати здерли з неї одяг і прикрутили волячими жилами до дугуватої колоди. Потім її внесли у велику дерев'яну клітку і впустили туди двох навчених єгипетських павіанів. Доки пісок у великому годиннику старшого ката проминув вузьке гирло скляної колби, величезні мавпи ґвалтували полонянку. Рожева піна вкрила підлогу клітки і хлопець, прив'язаний до стовпа, закричав Горміздові, що проведе військо в печери Харвада. А Мелхиседек пересохлими губами сповідав непохитність обріїв. Того дня син Левія зрозумів, що він обраний Єдиним для пошуку справедливого простору в несправедливі часи…
Він повернувся в Ітхель уже після смерті батька. Старші брати рахували спадок, а Мелхиседек шукав розради у давніх текстах. В останній рік правління царя Ісаака Мелхиседек вступив у таємне Братство Шехіни [80].
У Раш-Хазарі є три таємних братства, що не визнають мудрості Хак-Кахалу — Найвищої Ради. Найпотаємніше з них — Братство Свідків Мовчання, про яке мені не відомо нічого, окрім назви. Найбільше з братств — Рада Трикутника. Знак його — трикутна зірка, що уособлює розгорнення Єдиного у Всесвіті. Вчення трикутної зірки є прадавнє і споборники Обадії Першого принесли його до Хазарії з Палестини. Дехто стверджував, що в часи Манасії Другого Рада Трикутника досягла такої могутності, що таємно керувала всією державою і що сам рабі Ієгуда був простим виконавцем її волі. Казали також, що в Раді Трикутника є таємні християни і три промені містичної зірки є знаком Святої Трійці. Нехай ці слова про Раду Трикутника будуть в істині своїй при тих, хто так казав. Я ж не можу їх ні підтвердити, ні спростувати. А Мелхиседек не бажав явної влади над таємним і не пішов до Свідків Мовчання; не прагнув таємної влади над явним і не пристав до Ради Трикутника. Прагнув він справедливості і обрав братство не грізне, не славне, не потужне, але сповнене пошуку добра у смертному світі. Так прийшов він до сповідників Шехіни.
У таємному місці серед сплячого Ітхелю зустріли Мелхиседека мужі, чия мудрість хоч і не була прикрашена вісоновими мантіями та коштовними ханнезарами, але перед престолом Єдиного сяяла, як істинний діамант.
І сказали ті мужі Мелхиседекові: «П'ять книг записав Мойсей для всіх, а шосту — для обраних. П'ять синів породив твій батько Левій для царя, а шостого — для Істини. Пізнай Шехіну і будь з нами».
І став син Левія пізнавати знак Шехіни. Знак той давній серед іудеїв. Законовчителі єврейського народу казали, що Шехіна — це сяйво, що огортало шосту з семи речей, створених Богом до появи світу[81] . Коли Мойсей умістив Кивот Завіту[82] в священний намет, це відвічне сяйво як ознака присутності Всемогутнього встало над Кивотом. Шість сотень літ Шехіна стояла над Кивотом у наметі й у Храмі Єрусалимському, і першосвященики з Ааронового сім'я, входячи у Святая Святих, бачили той знак. Але давні іудеї відійшли від праведного шляху і поклонилися ідолам, і принесли жертви лжебогам. І в шостий рік полону іудейського царя Ієхонії[83] пророк Єзекіїль побачив, що Слава Господня, Шехіна, відлітає від Храму Єрусалимського, залишає обраний народ на поталу ворогам. А через шість років щез Кивот Завіту, оплаканий пророком Ієремією.
Мудрі мужі таємного Братства пояснили синові Левія, що Шехіна є знаком Вигнаності, бо справедливість у злому світі відлучена від людей. «Всемогутній, — казали мудрі, — вимушений був створити людей, так само, як ми змушені шукати спокійну воду або дзеркало, щоб поглянути на себе. І так, як наше обличчя з'являється на поверхні спокійної води, так Шехіна покриває благодаттю праведний світ. Якщо розбурхати воду, відображення розколеться і втече по хвилях — так
