знаряддя болю.
Коли в рану була покладена замішана на свяченій воді мазь, а ногу оповили провареним у окропі папірусом, Антоній сказав:
— Благословенні мати твоя і батько твій, і вчителі твої, Габіре! Я обіцяв плату і я дам її тобі. Приходь завтра до моєї печери і нехай Астерій буде з тобою.
Розмова Габіра-Ратибора з аввою Антонієм у печері монастиря авви Несторія 2 жовтня 885 р. від P. X.
— Благословенна оселя ся! — сказав Ратибор, входячи до печери Антонія.
— Благословенні гості, що входять з миром! — відповів на вітання авва — Нога моя, завдяки Богові і тобі, Габіре, не болить. Демони ушкоджені і не в змозі тепер стати між моїми моліннями і Всеблагим. Але ти, — продовжував Антоній, — напевно чекаєш, чим заплачу я тобі за допомогу.
— Гроші мене не цікавлять, — посміхнувся Габір.
— Але тебе цікавить поганський храм в ущелині Харра, — Антоній на ліктях підвівся з ложа, — Астерій розповідав мені про твої подорожі у зруйноване капище.
Ратибор довго мовчав, дивлячись на кам'яну підлогу печери, де заблуканий мурах мандрував тріщинами в нікуди.
Потім запитав авву:
— Твоя мудрість назвала тобі ту річ, яку шукаю я в храмі Кадеш?
Замість відповіді Антоній зняв із шиї бронзовий медальйон. Він був близнюком Мелхиседекового кружалка.
— Отже, Заповіт Єремії вже знайдений? — хвилювання зробило очі Ратибора сіро-сталевими, але вишколене мандрами обличчя залишалося спокійним, як гірське озеро.
Антоній заперечливо похитав головою. Їхні погляди зустрілись і мандрівник Простору відвів очі від потуги, що йшла з очей мандрівника Безодні.
— Напис не розтлумачено до кінця, — сказав Антоній.
— Я не розумію, що означає «нун».
— Число Чотирнадцять.
— А його суть?
Антоній підняв медальйон до рівня очей і сказав:
— Я завжди здогадувався про неуважність людей Півночі. Ваше Сонце бліде й зів'яле — Істина висвічується люттю Південного Сонця. Уважно читай Біблію: чи не чотирнадцять років служив Іаків у Лавана; чи не чотирнадцять дітей народила Рахель, іудейська праматір[138]; чи не чотирнадцять днів пригощав друзів Соломон в Емафі[139]. А святий Матфей говорить у Благовісті: «Всіх родів від Авраама до Давида чотирнадцять родів; і від Давида до переселення у Вавилон чотирнадцять родів»[140]. Отже, свідчу я тобі, Габіре, сину Півночі, свідченням великим, істинним: Число Чотирнадцять є Числом Повноти Часів, Виповнення та Наповнення.
— Але, — заперечив Ратибор, — твоє пояснення, авво, не розкриває таємниці.
— Напис не розтлумачено щодо схованок храму, — погодився Антоній.
— А що означає друге слово «кадеш»?
— У Святому Письмі це назва оази, де зупинявся Мойсей на шляху до Ханаану. Там, на очах народу іудейського, він видобув зі скелі воду[141].
— У святилищі Кадеш немає води. Там тільки болото поблизу, — сказав Ратибор.
— Напис не розтлумачено, — повторив Антоній. А потім спитав:
— А чому ти не віриш в Сина Божого, Габіре?
— Чому маю вірити в нього?
— Без Сина Єдиний не зміг би створити Суще і позамежне Сущому.
Ратибор посміхнувся. Скільки вже вчених християн говорили з ним про Христа!
Він сказав Антонію:
