This book made available by the Internet Archive.
Передмова.
І. Героїня драми. Анґлїйськпп критик Артюр Саймонс кінчить свою розвідку про Шек-спірову драму ось якими словами : „По моїй думці" „Антоній і Клеопатра", се найчудовеїйша з Шекспіровпх драм, а то головно тим, що Кле-опатра найчудовнїпгаа з Шекспіровпх жінок ; і не тілько з Шекспіровпх. але може загалом най-чудовнїйша жінка."*) Не потребуємо вповні згоджувати ся з спм узагальненбл, але зрозуміти його можемо легко. Коли в иньших своїх великих траґе-диях Шекспір малював поперед усего душу мужчин (Отелльо, .Іїр, Гамлет, Брутус, Макбет і т. и.), тут на першім плянї стоїть жінка. Тай яка жінка ! Шекспір і перед тим малював жінок, але всї ті малюнкп, хоч довершені рукою незрівнааого майстра, булп обмежені, немов профілі, показували нам якусь одну пристрасть, одну прикмету жіночого характеру в ріжних ситуациях, показували жінок одноцїльнпх у доброму чи злому, жінок, так сказати, бачених і обсервованпх оком мужчини, з боку. В Клеопатрі дав нам Шекспір малюнок
*') В rand є?, William Spakespeare, 668.
жіпкц з безмірно скоміглїкованою психікою, показав її в наіірі:кіГійших моментах, давіть у паіііитім-
НЇЙШІІХ, у повнім ПСИХОЛЬОҐІЧНІМ иеҐЛЇЖе. ІІ[»ІІТІИ
К.'іеопаїра не молода, иаівна дївчппа як Джулїета, що безоглядно віддає ся одисму свопому чутю, не ангельська, строга иевиппість як Корделїя, не фурія в жіночій лодобі як Леді Маїїбет, не без-серіечна злочиннпця як Ґоиеріль, не гііюкритка як Гамлетова мати, не вірна і притім геройська жона, як Порцпя, анї не чула та лагідна як Дес-демоікі. Б пш змішані неї елємснти жіночої вдачі в дивну, оріґіиальну цілість. Легкомпсна і ма-ло,іушпа або й зовсїм глупа в ділах, до яких треба мужчини, вона виявляє безмірне душевпе бо-гацгво, ріжноролність і по просту ґенїяльиість у ділах чисто жіночих, навіть у тій сііеїшяльнііі „жіночій льоґіцї", що в 04 їх мужчини являєть ся повною иельоґічпістю, а дія жінки така натуральна, як намисто
