відкрив капот, подивився моторове начиння. Закінчивши процедури, він забрався до салону.
— Все так серйозно? — спитав Мітелик, якому передалася тривога компаньйона.
— Якось я бачив, як вибухає авто, — повідомив Яра. — Шматки пасажирів розпердолило на двісті метрів.
— Ти раптом не кілером підробляєш?
— Я кілерів по цигарки посилаю.
— Разом із головними конструкторами?
— Ні, окремо, — розсміявся Яра, і той його сміх не сподобався синові артилериста.
— Що сказав старий? — спитав він.
— Ті муделі не знайшли реліквії. Її там не було.
— Він навів якісь аргументи?
— Він сказав, що реліквії такої сили є могутніми захисниками своїх господарів. Якби реліквія у момент вторгнення перебувала у квартирі, Боб з Ірою не загинули б.
— Ти в це віриш?
— А чому я маю у це
— Але твій мольфар навіть не поглянув на ту річ, яку ти йому привіз.
— Йому не треба було дивитися. Для нього все відразу стало ясним. Ясним як Божий день. Втикаєш, брате?
— Ні, не втикаю.
— Ти атеїст.
— Я не атеїст. Але між вірою і забобонами є різниця. Я у цю хрєнь містичну не вірю.
— Яка різниця?
— Тобто?
— Ну, яка є різниця між вірою і містикою?
— Віра — це зв'язок людини з Богом.
— А містика — не зв'язок?
— Ні.
— Чому?
— Бо передбачає віру у різну хрєнь. У духів, сили усякі…
— Значить, передбачає віру?
— Але ж іншу.
— Чим іншу? Бог — не сила? Ні? Бог — не дух?
— Це лише спекуляції.
— От бачиш! Ти вже починаєш викручуватися. Ти, брате, тільки не ображайся, як здається мені, маєш обмежений життєвий досвід. А я колись на власній шкурі відчув оцю «хрєнь», оці «спекуляції», розумієш? На цій от попеченій шкурі! — Яра повернув до світла спотворене обличчя. — А ти все своє життя просидів у теплих офісах, секретуток пердолив, комп'ютерну мишку дрочив. «Вірю! Не вірю!» Та хто тебе примушує вірити? Хто? Ніхто! Не вір, брате. Не вір нікому й нічому, аби не знервуватися, не дай Боже. Вір тільки у те, у що тобі вірити зручно. У те, що тобі не свербітиме у сраці. Якщо тобі так зручніше, то домовимося про таке: на теперішній час приймаємо за робочу версію моє припущення, що об'єкт вони не знайшли. Шукали, нюрками своїми позорними усе там перековбасили, але не знайшли. З незалежних від містики і віри причин. З причин суто матеріальних облом в них вийшов. Твій могутній розум тобі дозволяє мислити таким-от способом? Прийняти таку версію дозволяє?
— Ок, — після кількох напружених хвилин мовчання відповів Мітелик. — Отже, так: ми удвох повинні знайти, де сховано той червоний камінь, який я бачив одинадцять років тому? Я маю на підставі певного обмеженого переліку даних вирахувати, де той камінь зараз може перебувати?
— Так.
— Добре. Це завдання для аналітика. Але ти мені маєш дати усю інформацію про родину Адамчуків і всі наявні дані щодо тієї консультації, яку старий професор комусь там давав у дві тисячі четвертому.
— Оце мені вже подобається! — Яра поплескав Мітелика по плечу. — Я знав, що ми таки порозуміємося з тобою, брате… А зараз почнемо активно відпочивати. Водка! Дєффкі!
