— Ваш чоловік — учорашній день, — упевнено заявив Арсен, — Навіть позавчорашній, В усіх сенсах цього слова, А я можу стати вам у пригоді, — і він масляно всміхнувся, Якби я не була така зла, то неодмінно б розреготалася, Схоже, цей тінейджер клинні до мене підбиває!
— І як саме?
— Ми можемо поговорити про це віч-на-віч?
— Ні, Але я можу тебе всиновити, хлопчику, Хочеш? А тоді на цілком законних підставах поставлю тебе в куток, Хто тебе навчив перебивати дорослих?
— Сам навчився, Тому й обійняв хорошу посаду, Я взагалі багато чого вмію, — багатозначно мовив Арсен, Я зловтішно пирхнула, помітивши, як люто блискає очима Остап на свого нового цінного співробітника, Хороший піар-директор, нічого не скажеш — замість загасити конфлікт, навпаки, підкинув лайна, Чудова реклама їх каналу для десятка сторонніх вух,
— Не сумніваюся, І вірю всім серцем, що твій бос скоро відчує твоє вміння на собі, Я ще погуляю на поминках вашого каналу, неодмінно під баян, А в очікуванні цього світлого дня продовжимо розмову про Раїсу, Так же її звали, твою останню пасію, Остапе? Раєчка,
Сімнадцятирічна дівчинка, яка вирішила краще скалічити себе назавжди, аніж мати від тебе дитину. Що ж, як жінка жінку, я її розумію.
— Та хто б говорив! — викривив рота Остап. — Тобі вже під сорок, Аліно, а дітей немає, як не було! Хто з вас безплідний, ти чи Михась?
— Ніхто, крім нашої розмови. — Сучий син знав, куди бити, але я була готова до цього, і лише трохи стиснула ліву руку, щоб опанувати себе. Дивно було б чекати, що Остап не скористається моєю ахіллесовою п’ятою і без опору, спокійно дозволить знищувати якщо не його самого, то його шлюб — точно. — Це моя принципова позиція. Від часу знайомства з тобою мені почали снитися страхіття, що мій син виростає і стає твоїм двійником. Таке важко витримати. Остапе, а чи відомо тобі, що секс з неповнолітніми — карний злочин?!
Глядачі задоволено загомоніли. Моя жертва налилася кров’ю від п’ят до самої маківки.
— Ах ти ж сучко! Ти, трясця тобі...
— Що тут відбувається? — пролунав спокійний голос.
— Михасю! —
— Ні, — кліпнув очима мій чоловік. — А хто це?
— Не має значення.
— Гаразд, — Михайло холодно оглянув Остапа, зневажливо — Арсена і трохи здивовано — Ірину, що знесилено і беззвучно ворушила білими мов крейда вустами, водночас відштовхуючи руку чоловіка від свого стегна. — Тоді можна тебе на хвилиночку?
