— Лі! — Я штовхнув двері й заскочив до кабінету, ще навіть не встигнувши уявити, що це могло так оглушливо тріснути і що я там побачу, Побачив Аліну, яка сиділа на своєму робочому місці з круглими, як кульки, очима на зблідлому обличчі, Навколо неї на підлозі були розкидані якісь сіренькі кубики завбільшки з мій ніготь, Я не відразу збагнув, що це таке,
— Що сталося, сонечко?
Вона поглянула на мене так, неначе щойно побачила за вікном снігову людину,
— Моя клавіатура, Михайле, — сказала вона з легким тремтінням у голосі, — Вона щойно вибухнула мені в обличчя,
— Що?! Як це?
Аліна підвелася зі стільця, й кілька сірих кубиків, що виявилися тими самими клавішами, впали з її колін на підлогу,
— Кажу тобі — вона просто вистрелила, Диво, що жодна з цих штук не влучила мені в очі, Господи...
Я наблизився до дружини й розвернув її голову до світла, На щоці й на підборідді червоніли дві довгі риски, Таки дійсно подряпини,
— Сильно вони мене? — запитально звела брови Лі,
— Ні, Просто чиркнули, До післязавтра вже й сліду не залишиться, Але треба протерти перекисом, Зараз,
Я сходив у ванну і знайшов у аптечці перекис водню й шматочок вати, Повертаючись до кабінету, згадав, що, коли я перед цим стояв біля дзеркала, мене відвідали думки про щось подібне, Здається, я був роздратований, Зараз жодна з тих думок не пригадувалася — вони здавалися частиною поганого сну з безокою жінкою, — але я пам’ятав, що тріскотіння клавіатури Лі мене злило.
Це ж не я зробив, ні?
Що за нісенітниця, звісно ж ні. Я не вірю в телекінез чи щось подібне. Думка — це думка, усього лише електричний імпульс в мозку, і не більше. До того ж, хіба я можу бажати зла власній дружині? Прокинувся не в гуморі через той кошмар, оце й усе. А Аліна, мабуть, просто перестаралася.
— Мабуть, ти просто перестаралася, — бадьоро припустив я, поки дружина змітала з підлоги клавіші. — Я чув, як ти шпарила. От ця пластикова китайська штукенція і не витримала.
— Михасю, це абсурд. Вона ж не просто розпалася в мене під пальцями — усі клавіші полетіли вгору. Мені в лице. Чи багато ти чув історій про клавіатури, що вибухають?
— В одному фільмі бачив, як рвонув монітор, — повів плечима я.
— Монітори — можливо. Але всередині цієї штуки практично сама лише пластмаса. Там нічому вибухати. Можеш переконатися, — Аліна простягла мені ведро ддя сміття з рештками пристрою. Я
