Бранці мороку

сама побачиш, що означають ці карти, — заявила циганка. — Ти їх прочитаєш, як книгу». І я достеменно знала, що гадала на них Лера лише раз, коли тяжко захворів її старший син, і лікарі сказали, що дитина помре. А карти — що одужає. На щастя, помилились лікарі.

Розклад циганських карт Лера вивчала довго, а я, зважаючи на те, що усі ті малюнки були для мене китайською грамотою, вивчала вираз обличчя подруги, і те, що я побачила, мені дуже не подобалося. Усе це взаємовивчення тривало хвилин двадцять, не менше, а коли Валерія нарешті глянула на мене, її лице було біліше від молока.

— Поїхали, — сказала вона. — До Тані. А коли все це закінчиться... тобто якщо закінчиться, нагадай мені вимити рота з милом, щоби я надалі думала, перш ніж когось засуджувати, і вибачитися перед Михасем,

Що ж, порівняно з козлом, Михась — це вже був неабиякий прогрес, Просто-таки поступ, Однак оптимізму це мені не додало,

—  А що, це може й не закінчитися?

—  Ні, ну все закінчується,,, рано чи пізно,,, так чи інакше,,,

О Господи!!!

—  Що ти побачила, Леро?

—  Краще тобі цього не знати, Повір,

Шкірою у мене пробіг колючий морозець,

—  А Тетяна — це та людина, про яку ти згадувала?

—  Еге ж, вона, Дуже сильний екстрасенс, дуже, Але характер ще паршивіший, ніж у мене, як не важко у це повірити, Не сподобаєшся їй — і вона просто не відкриє тобі двері, Але півсправи зроблено — я їй вже сподобалася, Давно і сильно — ну, ти знаєш, як це зі мною буває,,, Тому допивай свою горілку — і вперед, Час підганяє,

Я рвучко звелася і захиталася, відчувши, що сп’яніла куди сильніше, аніж здавалося, І безсило квакнула навздогін Валерії;

—  Сподіваюся, ми візьмемо таксі?

—  Ага, зараз, Ще не було мені куди гроші викинути, маючи власне авто,

—  Але ж ми п’яні!

—  За себе говори, Я лише трохи випила, Ну? — Лера стояла у кухонних дверях, як портрет у рамі — гарна, розкута і зла. І дуже стривожена. — Ти зі мною чи ні?

Екстрасенс Таня мешкала на околиці Києва, в лісистому районі, вельми тихому і привітному. По війні полонені німці набудували тут безліч двох- і триповерхових цегляних будиночків, що в народі називалися «сталінка- ми» — з високими стелями та товстими стінами, затишних і стильних. У Тетяни, як пояснила мені подруга, недбало витискаючи зі свого джипа- всюдихода сто двадцять кеме на столичному шосе, була трикімнатна квартира, куплена за гонорар, отриманий за вигнання привидів із дому якоїсь дами-депутата. Разом з привидами пішов і чоловік гранд-дами, причому, за чутками, до екстрасенса,