Енеїда

І всіх троянських бусурман.

²⁵⁰ За нею челядь покотила,

Схвативши хто що запопав:

Кухарка чаплію вхопила,

Лакей тарілками шпурляв;

З рублем там прачка храбровала,

З дійницей ричка наступала,

Гуменний з ціпом скрізь совавсь;

Тут рота косарів з гребцями

Йшли битись з косами, з граблями,

Ніхто од бою не цуравсь.

[83] Но у троянського народу

За шаг алтина не проси;

Хто москаля об’їхав зроду?

А займеш – ноги унеси.

Завзятого троянці кшталту,

Не струсять нічийого ґвалту

І носа хоть кому утруть;

І няньчину всю рать розбили,

Скалічили, розпотрошили

І всіх в тісний загнали кут.

²⁵¹ В сієто нещасливе врем’я

І в самий штурхобочний бой,

Троянське і латинське плем’я

Як умивалося мазкой,

Прибіг гінець з письмом к Латину,