Енеїда

Зарились в землю, мов кроти;

Де ваш Еней – жіночий празник?

Пряде з бабами набалдашник!

Не лепсько виглянуть сюди?»

[55] І всі його так підкомандні

Кричали, лаяли троян;

Робили глузи їм досадні,

Гірш нівечили, як циган.

Пускали тучами к ним стріли,

А деякі були так смілі,

Що мали перескочить рів.

Троянці уха затикали,

Рутульців лайки не вважали,

Хоть битись всякий з них готів.

³⁰⁸ Турн з серця скреготав зубами,

Що в кріпості всі ні гугу;

А стін не розіб’єш лобами,

З посилку гнися хоть в дугу.

Злость, кажуть, сатані сестриця,

Хоть може се і небилиця,

А я скажу, що може й так:

Од злості Турн те компонує,

Мов сатана йому диктує,

Сам чорт заліз в його кабак.

[57] Од злості Турн осатанівши,

Велів багаття розводить,