Енеїда

Для його служби жизнь оддали,

Тепер не вільна в жизні мать».

³¹⁵ «Іноси!» – Низ сказав, обнявшись

Со Евріаломземляком,

І, за руки любенько взявшись,

До ратуші пішли тишком.

Іул сидів тут з старшиною,

Змовлялись, завтра як до бою

Достанеться їм приступать.

Як ось ввійшли два парубійки,

У брам змінившися од стійки,

І Низ громаді став казать:

³¹⁶ «Був на часах я з Евріалом,

Ми пильновали супостат,

Вони тепер всі сплять повалом,

Уже огні їх не горять.

Дорожку знаю я окромну,

В нічну добу, в годину сонну,

Прокрастись можна поуз стан

І донести пану Енею,

Як Турн злий з челяддю своєю

На нас налазить, мов шайтан.

³¹⁷ Коли зволяєтесь – веліте

Нам з Евріалом попитать,

Чкурнем – і поки сонце зійде,

Енея мусим повидать».