Но де Юнона ні взялася
І перед Турном розп’ялася,
Попав богиню камнем в лад.
[140] Незриму чує Турн заслону,
Бодриться, скачеть на врага,
На поміч призива Юнону,
Пандара по лобу стьога,
І вовся з ніг його зшибає,
До мізку череп розбиває;
Пропав і другий великан!
Така потеря устрашила
І серце бодреє смутила
У самих храбрійших троян.
[141] Удачею Турн ободрився,
По всіх усюдах смерть носив;
Як кнур свиріпий, роз’ярився
І без пощади всіх косив.
Розсік надвоє Філаріса,
В яєшню розтоптав Галіса,
Кріфею голову одтяв;
Щолкав в виски, штурхав під боки
І самії кулачні доки
Ховались, хто куди попав.
342 Троянці злеє умишляють,
Щоб преч із кріпості втікать;
Своє лахміття забирають,
Вы читаете Енеїда
