Енеїда

От з Діомидом ви носились,

А він вам фигу показав;

Заздалегідь було змовлятись,

Як з панЕнеєм управлятись,

Поки лапок не розіклав.

³⁹¹ Тепер не приберу більш глузду,

Як тут сих поселить прочан;

Землі шматок єсть не під нужду,

То їм з угоддями оддам.

Оддам нив’я і сінокоси,

І риболовні тібрські коси,

То буде нам Еней сусід;

Коли ж не схоче він остаться,

А пуститься іще таскаться,

То все ж ізбавимся од бід.

³⁹² А щоб з Енеєм лад зробити,

Пошлю послів десятків п’ять;

І мушу дари одрядити,

Диковинки коли б достать:

Повидла, сала, осятрини,

Шалевий пояс і люстрини,

Щоб к празнику пошив каптан,

Сап’янці із Торжка новенькі,

Мальованії потибеньки.

А нуте! як здається вам?»

[104] Дрансес був дивний говоруха