Енеїда

І поки ж будеш ти біситься?

На Трою і троянців злиться?

Ти зла їм вдоволь задала».

[161] Юнона в первий раз смирилась,

Без крику к Зевсу річ вела:

«Прости, паноче! проступилась,

Я, далебі, дурна була;

Нехай Еней сідла рутульця,

Нехай спиха Латина з стульця,

Нехай поселить тут свій рід.

Но тілько щоб латинське плем’я

Удержало на вічне врем’я

Імення, мову, віру, вид».

⁴⁰⁹ «Іноси! сількісь! як мовляла», –

Юноні Юпітер сказав.

Богиня з радіщ танцювала,

А Зевс метелицю свистав.

І все на шальках розважали,

Ютурну в воду одіслали,

Щоб з братом Турном розлучить;

Бо книжка Зевсова з судьбами,

Не смертних писана руками,

Так мусила установить.

[163] Еней махає довгим списом,

На Турна міцно наступа,

«Тепер, – кричить, підбитий бісом, –