пучині
70] Чи розжени їх урозтіч, все море вкриваючи трупом.
71] Двічі по семеро німф є у мене, краси чарівної;
72] Найчарівніша на вроду, проте, серед них Дейопея,—
73] Шлюбом з тобою її поєднаю, признаю твоєю,
74] Щоб за велику цю послугу вічно жила біля тебе,
75] Хай ощасливить тебе вона, батька, потомством хорошим».
76] В відповідь мовить Еол: «Твоя лиш турбота, царице,
77] Знати, чого побажать, а мені лише те, що велиш ти,
78] Треба здійсняти. Цю владу мені ти даєш, та єднаєш
79] Ласку Юпітера, й змогу даєш на бенкетах бувати
80] Разом з богами, і робиш володарем хмар буревійних».
81] Так він промовивши, берло в руках обернув і ним збоку
82] Гримнув у гору порожню; й вітри, наче в лавах загони,
83] Мчаться туди, де їм вихід дали; й суходолом спочатку
84] Вихром гуляють, припали до моря, в основах ворушать.
85] Разом і Евр, і Нот полетіли, й на зливи багатий
86] Африк, і хвилі великі до берега котять. Лунають
87] Крики мужів, і линви скриплять. Несподівані хмари
88] Тевкрам і небо, і день уже з–перед очей виривають.
89] Ніч уже чорна на море злягла. Загриміло склепіння
90] Неба, і блискавки густо в ефірі мигають, кругом все
91] Смертю на місці мужам грозить очевидною. Зразу ж
92] Сили позбувся Еней, весь потом холодним облився;
93] Тяжко зітхає і, руки обидві до неба піднісши,
94] Мовить такими словами: «Сто раз щасливіші герої,
95] Що під високими мурами Трої їм вмерти судилось,
96] Перед очима батьків їх. О ти, наймужніший з данайців,
97] Сину Тідея, чом на Ілійських полях не загинув [10]
98] Я від твоєї правиці? Чом дух не віддав, де суворий
99] Гектор поліг, повалений ратищем внука Еака,
100] Де Сарпедон ліг могутній і де Сімоентова хвиля
101] Стільки шоломів купає, й щитів, і трупів героїв!»
102] Ще він не вимовив слів цих, як з півночі вихор із свистом
103] Бурею злинув, вітрила ударив, зняв хвилю до неба.
104] Тріснули весла, судно закрутилось і стануло диба.
105] Ось насувається зверху гора водяна прямовисна;
106] Ті аж на гребні зависли, а тим, розступаючись, хвиля
107] Дно показала, а там і пісок з глибини вивертає.
108] Три кораблі здужав Нот і метнув їх на скелі підводні;
109] В хвилях вони там стирчать,— вівтарями їх звуть італійці,—
110] Мов велетенський під плесом хребет. Три на скелі стрімчасті
111] Евр під мілини зіпхнув піскові, що аж жалко дивитись;
112] Прірву загачує ними, піском обгортає навколо.
113] Той корабель, що ним вірний Оронт із лікійцями їхав,
114] Перед очима Енея хвиля морська велетенська
115] Б'є у корму, і пірнув стрімголов, у безодню скотившись.
116] Збитий керманич; аж тричі судном закрутила на місці
117] Хвиля рвучка, і бездонна пучина його поглинула.
118] Зрідка спливали в безмежнім просторі крутої
