Фізика майбутнього

Комп’ютер повторює ту саму схему. Ті компанії, які це зрозуміли, процвітають. Ті, що не зрозуміли, мало не збанкрутували. На першій стадії, у 1950-х роках, компанія ІВМ зі своїм мейнфреймом - великою універсальною ЕОМ - домінувала на ринку. Одна ЕОМ коштувала так дорого, що нею користувались одночасно 100 науковців та інженерів. Однак керівництво ІВМ не взяло до уваги закону Мура, і в 1980-х роках компанія ледь не збанкрутувала, коли настала друга стадія і з’явились персональні комп’ютери.

Але виробники персональних комп’ютерів теж передчасно розслабились. Вони уявили, що в перспективі на кожному робочому столі стоятиме окремий ізольований комп’ютер. Третя стадія - ера інтернет-технологій, коли один користувач може взаємодіяти з мільйонами комп’ютерів, - заскочила їх зненацька. Сьогодні комп’ютер, ізольований від мережі, можна побачити хіба що в музеї.

Отже, в майбутньому комп’ютер теж неминуче вступить у четверту стадію, коли він зникне і знову відродиться - вже як знаряддя моди. Ми прикрашатимемо наш світ комп’ютерами. Саме слово коми ’ютер поступово вийде з ужитку. У майбутньому найбільшою складовою міського сміття буде вже не папір, а електронні чіпи. Майбутнє комп’ютера - зникнути і стати простою зручністю, яку продаватимуть, як електрику чи воду. Комп’ютерні чіпи поступово зникнуть, тимчасом як обчислення здійснюватимуться “у хмарах”.

Тож еволюція комп’ютера - не таємниця; комп’ютер повторює шлях, який проторували його попередники - електрика, папір і водогін.

Проте комп’ютер і інтернет і досі розвиваються. Коли економіста Джона Стіла Гордона запитали, чи комп’ютерна революція вже закінчилась, той відповів: “Боже мій, звісно ж, ні! Мине ще зі сто років, доки вона повністю вичерпається, як це було з паровим двигуном. Зараз інтернет на такому самому етапі, як була залізниця в 1850-х роках. Це лишень початок”.²

Варто зазначити, що не всі технології досягають третьої і четвертої стадії. Приміром, візьмімо локомотив. Для механізованого транспорту перша стадія почалась на початку XIX сторіччя, коли з’явився паровоз. Один паровоз міг везти сотню людей. Друга стадія настала на початку XX сторіччя з появою “персонального локомотива”, тобто автомобіля. Однак локомотив і автомобіль (по суті, ящик на рейках або колесах) за останні десятиріччя істотно не змінилися. З’явились лише деякі вдосконалення - потужніші й ефективніші двигуни, а також штучний інтелект. Відтак технології, що не можуть досягти третьої і четвертої стадії, просто вдосконалюватимуться приміром, у них уміщатимуть чіпи, і вони ставатимуть “розумними”. Деякі технології еволюціонують аж до четвертої стадії - як електрика, комп’ютери, папір і водогін. Інші застряють на проміжній стадії, але продовжують поступово вдосконалюватись - зокрема, за допомогою електронних чіпів і ефективніших двигунів.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ “БУЛЬБАШКИ” І КРИЗИ?

Однак сьогодні, після великої рецесії 2008 року, дехто стверджує, що весь цей поступ був ілюзією, що ми мусимо повернутися до простішого життя, що сама система має в собі якусь засадничу хибу.

Якщо проаналізувати історію, то легко виявити, що час до часу з економікою трапляється щось неочікуване - виникають величезні “бульбашки” й кризи, начебто без жодної причини. Здається, що ці явища - випадкові, зумовлені лише мінливістю долі й людською дурістю. Історики й економісти написали незліченні томи про кризу 2008 року. Вони намагалися зрозуміти, чому вона виникла, розглядаючи найрізноманітніші причини: людську природу, жадібність, корупцію, недоліки законодавства, недостатній контроль і т. д.

Проте я дивлюсь на велику рецесію інакше - крізь призму науки. У тривалій перспективі двигуном розвитку є саме наука. Приміром, Оксфордська енциклопедія економічної історії наводить дані досліджень, згідно з якими “90 відсотків зростання доходів в Англії і Сполучених Штатах після 1780 року зумовлено технологічними інноваціями, а не