Фізика майбутнього

графічно різке зниження ціни комп’ютерних чіпів і швидке вдосконалення комп’ютерів у сенсі швидкості, обчислювальної потужності й пам’яті, то утвориться дивовижно пряма лінія, що йтиме назад на п’ятдесят років. (Це зображають на логарифмічній кривій. Фактично, якщо продовжити цей графік і охопити ним технології електронних ламп і навіть механічні арифмометри з ручними приводами, то цю лінію можна продовжити більше ніж на 100 років у минуле.)

Експоненціальне зростання часто важко осягнути, оскільки наш мозок мислить лінійно. Воно настільки поступове, що іноді ви взагалі не відчуваєте жодних змін. Але за кілька десятиріч воно може цілковито змінити все довкола нас.

Згідно з законом Мура, кожного Різдва ваші нові комп’ютерні ігри майже вдвічі потужніші (в сенсі кількості транзисторів) за торішні. Щобільше, з роками цей поступовий приріст потужності призводить до вражаючих результатів. Наприклад, коли ви одержуєте листівку на день народження, на ній часто є чіп, який співає вам “Happy Birthday”. Прикметно, що цей чіп має більше комп’ютерної потужності, ніж усі війська союзників 1945 року. Гітлер, Черчілль чи Рузвельт за цей чіп могли б вас убити. А ми що з ним робимо? Після дня народження ми викидаємо і листівку, і чіп до смітника. Сьогодні ваш мобільний телефон має більше комп’ютерної потужності, ніж усе агенство НАСА 1969 року, коли воно висадило двох астронавтів на Місяці. Відеоігри, що споживають величезний обсяг комп’ютерної потужності, щоб імітувати ситуації в трьох вимірах, використовують більше комп’ютерної потужності, ніж стаціонарні комп’ютери минулого десятиріччя. Сучасна ігрова приставка Sony PlayStation, що коштує 300 доларів, має потужність військового суперкомп’ютера 1997 року, що коштував мільйони доларів.

Відмінність між лінійним і експоненціальним зростанням комп’ютерної потужності можна побачити, якщо проаналізувати, як люди уявляли майбутнє комп’ютера 1949 року, коли журнал Popular Mechanics передбачив, що в майбутньому комп’ютерна потужність зростатиме лінійно, можливо, з часом подвоїться або потроїться. Було написано: “Якщо сьогодні калькулятор типу ENIAC оснащений 18 000 електронних ламп і важить 30 тон, то в майбутньому комп’ютери, можливо, матимуть тільки 1000 електронних ламп і важитимуть тільки 1,5 тони”.¹

(Матінка Природа любить геометричну прогресію. Один-єдиний вірус може атакувати людську клітину і змусити її створити кількасот копій себе самого. Розмножуючись у 100 разів у кожному поколінні, один вірус може породити 10 мільярдів вірусів лише за п’ять поколінь. Не дивно, що один-єдиний вірус може інфікувати людське тіло з трильйонами здорових клітин і спричинити застуду лише за якийсь тиждень.)

Не сама лише комп’ютерна потужність збільшилась, а й спосіб, як ця потужність використовується, теж докорінно змінився. Можна простежити за цим поступом, десятиріччя за десятиріччям:

•  1950-ті. Лампові обчислювальні машини були гігантськими конструкціями з плутаниною дротів, котушок і сталі, що займали цілі приміщення. Тільки армія мала достатньо грошей, щоб оплачувати ці чудовиська.

•  1960-ті. На зміну ламповим обчислювальним машинам прийшли транзистори, і стаціонарні комп'ютери поступово вийшли на комерційний ринок.

•  1970-ті. Інтегральні мікросхеми з сотнями транзисторів створили мінікомп’ютер завбільшки з великий письмовий стіл.

•  1980-ті. Чіпи, що вміщують десятки мільйонів транзисторів, зробили можливими персональні комп’ютери, що поміщаються в портфелі.

•  1990-ті. Інтернет з’єднав сотні мільйонів комп’ютерів у єдину глобальну