– Пали, – змахнув рукою гетьман.
Жовнір неквапно наклав череп'яну носогрійку і припалив від шандалу на столі.
– Настрій Потоцького, якщо передати одним словом, можливо виразити так – жовч! Він засліплений горем і жагою помсти. Я думаю, зараз він не може поводити себе адекватно ситуації і грає скоріше вам на руку, аніж собі. Складніше з Калиновським. Пан Мартин має холодну голову і здатен приймати потрібні рішення. Крім того, за ним стоїть шляхта, а не за коронним гетьманом. Звичайно, усі шоковані загибеллю авангарду і Стефана Потоцького, вони ні на йоту не сумнівалися, що гетьманич покінчить з вами раз і назавжди. Ніхто не розраховував на такі наслідки. Але все ж більша частина шляхти є, безумовно, лицарями, тож готові битися, не дивлячись на поразку під Жовтими Водами і вашу чисельну перевагу.
– До речі, – перебив жовніра Хмельницький, – про яку саме чисельну перевагу знають у таборі пана Миколая?
– Жодних цифр. Самі тільки натяки на перевагу в живій силі.
Хмельницький пройшовся наметом.
– А що ти, пане Зарудний, скажеш про двадцять тисяч козацької піхоти, двадцять тисяч татарської кінноти і двадцять шість гармат?
– Добре військо.
– Я хотів би, щоб про його кількість якнайскоріше дізналися в польському таборі. У тебе є для цього можливості?
– Думаю, знайдемо, – відповів жовнір. – Ці цифри є правда для нас чи тільки для поляків?
– Правда для всіх. Зроби це ще сьогодні. А як щодо польських сил?
– Вони не змінилися. П'ять тисяч кінноти, тисяча шістсот найманої піхоти при сорока гарматах. Але то лише лицарство і жовнєжи. Ще чотирнадцять тисяч обозної челяді, котрих поляки ніколи не відносили до війська.
– Що не заважало челядинцям отримувати немало перемог для своїх панів.
– Не сперечаюсь. Але не про це зараз. Вони налякані, хоча всіма силами намагаються того не виказати.
Хмельницький сів за стіл і вперся підборіддям у складені в кулаки долоні.
– Ми підійшли до того, задля чого тебе покликано, Самійле.
– Радо вислухаю вашу ясновельможність і обіцяю виконати все, що в моїх силах.
– Твоя місія дуже непроста, але для нас життєво важлива. Ти мусиш зробити так, щоб Потоцький вийшов з Корсуня, не прийнявши битви. Зможеш?
Зарудний деякий час мовчав.
