плоским портфелем під пахвою. — Ой! Вони опинилися віч-на-віч. Хлопець в останню мить чудом устиг загальмувати. Стелла дивилася на нього знизу вгору — з подивом і жахом. А я побачила обличчя хлопця й сама мало не зойкнула: він був справжнісінька копія Оберона, тільки молодий і без бороди! Король сильніше стис мою руку. — Ти хто? — запитав хлопець отетеріло. Диво — я чула його слова на відстані, крізь гуркіт вулиці й шалене горобине цвірінькання. — Стелла, — злякано відповіла принцеса. — А ти хто? — Сашко, — він поправив під пахвою свій портфель. — Ти… далеко зібралася? Вона кліпнула: — Я… не знаю. Молодий Оберон посміхнувся. Я раптом зрозуміла, що всі його товариші-студенти дивляться на них, а більше — на Стеллу. І навіть викладач років шістдесяти, який саме виходив з воріт, зупинився й уп’явся в Стеллу поглядом. І я знала, що вони всі побачили: наче над головою принцеси припиняється дощ, а під ногами світлішає небо в синіх калюжах. Напевно, їм усім у цю мить здалося, що ця дівчина прийшла з іншого світу. Може, навіть хтось із них подумав, що вона казкова принцеса, незважаючи на ліловий плащик і кумедний берет. — Ну, а-а-а, — сказав Олександр. — Як ти дивишся на горнятко кави? — Дивитися не дивлюся, — Стелла всміхнулась, — а от щодо випити… — Тоді ходімо! І він узяв її під руку. Вони завернули за ріг. Усі дивилися їм услід. І ми з Обероном теж проводжали їх поглядом. І стужавілі бруньки лунко лопали в них над головами, і привітальним хором співали горобці. — Королівство врятовано? — запитала я пошепки. Король нічого не відповів. Просто підвів мене до кіоску й купив морозива — мені й собі. І от ми з королем Обероном, могутнім магом і шляхетним правителем, вирушили весняним містом, поїдаючи морозиво й нічим не переймаючись. Звичайно, нам варто задуматися над зникненням Максиміліана чи поміркувати про долю принца-деспота, або про те, як повернути принца- саламандру в країну вулканів разом з молодою дружиною. Нам було про що подумати, але ми просто йшли, небо віддзеркалювалося в калюжах під нашими ногами. Тепер ми обоє точно знали, навіщо давалася та давня королівська Обіцянка. І жоден з нас не жалкував про те, що заради неї довелося пережити. УДК 821.161.2-312.9 ББК 84.4 УКР6-445 Д99
Дяченко, Марина Юріївна. Дяченко, Сергій Сергійович. Д99 Королівська обіцянка : роман / М. та С. Дяченки; пер. з рос. — К.: Гамазин, 2008. — 392 с. — (Серія «Зоряний гість»).
ISBN 978-966-2938-11-5
Така собі пересічна справа: п’ятьом принцесам знайти п’ять принців… Хіба що одна дещиця: Королівство — це новий світ в безмірі невідомого, і тут немає чужоземних принців. Просто немає. Отже, виконати королівську обіцянку неможливо, а не виконати її — втратити Королівство. Чим і ким пожертвує маг дороги заради виконання королівської обіцянки? Чим і ким пожертвує король Оберон — і заради чого, власне, ця жертва? Чим і ким можеш пожертвувати ти?
УДК 821.161.2-312.9 ББК 84.4 УКР6— 445
© М. та С. Дяченки, текст, 2008 © ТОВ «Гамазин», переклад, художнє оформлення, оригінал-макет, виключна ліцензія на видання, 2008
ISBN 978-966-2938- 11-5
Відповідальна за випуск
Підп. до друку 17.07.08. Формат 60x84/16. Гарнітура Schoolbook. Друк офсет. Ум. друк. арк. 22,79. Тираж 2000 пр. Зам. № 2.
ТОВ «Гамазин», 04071, м. Київ, а/с 110 Телефон для оптових покупців: (044) 467-50-24 Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 2318від 18.10.2005. www.greenpes.com
Віддруковано у відавництві «Вперед» 96500, м. Сакі, вул. Першотравнева, 14 телефон: (0652) 510-916
www.vk.com/public_ua_book